Інноваційна діяльність як творчість
Антиінноваційна установка виявляє себе в таких мовних штампах: «Так, але. . », «Це ми вже маємо», «Це в нас не можна утворити», «Це потребує доробки», «З цим ми не розв’яжемо наших головних проблем», «Тут не все є рівноцінним», «У нас є інші пропозиції» тощо. Коли все ж таки на нововведення дається згода, то для їх припинення або мінімізації існує декілька «хитрощів». До них належать:
- «конкретизація документів», яка допомагає у потоці інструкцій і уточнень обмежити або зменшити масштаб змін;
- «часткове втілення», що допомагає з системи новацій вирвати і впровадити лише один несуттєвий елемент;
- «нескінченний експеримент», за допомогою котрого обирається незначний об’єкт для якомога тривалішого експерименту без тиражування його результатів;
- «звітне впровадження», за допомогою якого формально виконується наказ про нововведення, але фактично все залишається в звичайному стані;
- «паралельне впровадження», за допомогою якого стара система продовжує функціонувати поряд з новою, яка працює безрезультатно.
Для формування такої системи перепон проти нововведень існують психологічні, організаційні, економічні й соціальні причини.
До психологічних причин неприйняття інновацій належать: по-перше, нерозвинута кінцева мотивація, коли орієнтація на запобігання невдачам є сильнішою, ніж орієнтація на досягнення успіху («краще синиця в руках, ніж журавель у небі»); по-друге, «місцевий патріотизм», який виникає на базі неприйняття всього того, що не створено в межах своєї організації, установи, фірми («Ми робимо краще»); по-третє, недовір’я до вітчизняних технічних систем («Простіше купити за кордоном»).
До соціальних причин опору інноваціям належать: по-перше, зацікавленість у збереження існуючого; по-друге, міжвідомчі компроміси; по-третє, соціологічна незабезпеченість переходу до інновацій.
До організаційних причин опору нововведенням належать: по-перше, необхідність численних узгоджень; по-друге, монополія головних установ і організацій; по-третє, дефіцит досвідних виробництв, ризикових фірм, що займаються впровадженням інновацій.
До економічних причин опору нововведенням належать: по-перше, наявність дешевої робочої сили (ефективність виробництва досягається не за рахунок нововведень, а за рахунок експлуатації персоналу); по-друге, безробіття (нововведення, як правило, спричиняють скорочення кількості робочих місць); по-третє, відсутність системи економічних стимулів для персоналу установ, організацій, де впроваджуються інновації.
Чи існують норми, соціальні стандарти для нововведень? Норми бувають політичними, правовими, професійними, моральними, естетичними та ін. Ще вони поділяються на природні («не завдай шкоди іншому») і конвенційні (договірні).
Одна річ, коли новаціям протидіють адміністративні обмеження: тоді скасування цих обмежень сприяє впровадженню нововведень. Зовсім друга річ, коли джерелом опору інноваціям стають традиції масової поведінки: в такому випадку адміністративний тиск не сприяє впровадженню нововведень. У структурі будь-якої норми є три компоненти: 1) узагальнений еталон поведінки; 2) оцінка реальної поведінки; 3) санкції (як караючі, так і стимулюючі). Щоб створити сприятливі умови для впровадження інновацій, треба цілеспрямовано формувати всі складові норми, треба формувати численний соціальний прошарок інноваторів, навчати й виховувати його. Але не кожна людина здатна до творчості й інновацій: існують соціонічні типи, більш здатні до плідної діяльності, і типи, що краще виконують рутинну роботу.
Література
Вертгеймер М. Продуктивное мышление - М. : Прогресс, 1987.
Гиргинов Г. Наука и творчество. - М. : Прогресс, 1979. - Гл. І.
Глущенко Е. В. , Капцов А. И. Основы предпринимательства: Учебное пособие. - М. : Вестник, 1996. - Гл. ІІІ - \/.
Громов Е. С. Художественное творчество. - М. : Политиздат, 1970.
Кашницкий С. Е. Среди людей. Соционика - наука общения. - М. : Армада-Пресс. - 2001.
Методичні вказівки до вивчення спецкурсу «Методи творчості в соціально-економічному дослідженні» / Укл. : Пясковський Б. В. , Арутюнов В. Х. - К. : КДЕУ, 1996. - Розд. 1–4.
Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. - Львів: Світ, 2001. - Розд. 6.
Молодцов А. В. Соционика для менеджера. : Учебное пособие. - К. : ИСИО
Новиков Б. В. Творчество и философия. - К. : Наукова думка, 1989.
Пригожин А. И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики). - М. : Политиздат, 1989.
Пригожин И. , Стенгерс И. Порядок из хаоса. - М. : Прогресс, 1986.
Поппер К. Открытое общество и его враги. В 2-х т. - М. : Культурная инициатива, 1992.
Пушкин В. Н. Эвристика - наука о творческом мышлении. - М. : Политиздат, 1967. - С. 114-159.
Ракитов А. И. Цивилизация, культура, технология и рынок // Вопросы философии. - 1992. - № 5. - С. 3-16.
Рассел Б. Человеческое познание: его содержание и границы. - К. : Ника-центр, 1997.
Русская философия собственности (ХVІІ-ХХ вв. ) /Авторы-составители Исупов К. , Савкин И. - СПб: СП «Ганза», 1993.
Скотт Дж. Г. Сила ума: описание пути к успеху в бизнесе. - К. : Внешторгиздат, 1991.
Філософія: Підручник / Заїченко Г. А. та ін. - К. : Вища школа, 1995. - Розд. 12.
Філософія: Навчальний посібник / Надольний І. Ф. та ін. - К. : Вікар, 1998. - Розд. ІІІ.
Хайек Ф. фон. Дорога к рабству // Вопросы философии. - 1991. - №№ 10-12.