Інтелектуальна цінність економічних знань
Не можна не визнати, що в Україні дедалі більше уваги приділяється інтелектуальній власності, насамперед ринковим перетворенням, що зумовлено розвитком приватного сектору економіки, визнанням пріоритету відтворюваного інтелектуального ресурсу — на відміну від вичерпного сировинного. Завдяки впровадженням результатів наукових досліджень і розробок, захищених патентами і свідоцтвами, країни-лідери перетворюють знання на матеріальне багатство. Це має бути актуальним і для України, особливо з проголошенням курсу на євроінтеграцію та приєднання до COT. Світовий ринок об'єктів приватної інтелектуальної власності — провідний як за вартістю, так і за динамікою розвитку. Якщо темпи зростання світового промислового виробництва не перевищують 5% на рік, то темпи світової торгівлі об'єктами інтелектуальної власності уже сягають 15% [3].
В основі євроінтеграції лежать інтереси не тільки економічного, військового чи політичного характеру, а й ідейні (традиційно християнські) чинники — шанування прав людини, справедливість і милосердя, цінність людського життя, збереження навколишнього природного середовища тощо. Тому важливо пам'ятати, що ідея об'єднаної Європи — це насамперед універсальна цінність правди (успадкована від давньогрецької культури); ідея права (римська традиція); суворі моральні засади та соціальна справедливість (спадок юдейської культури); людське братерство, віра в єдиного Бога (християнські канони). Тільки спираючись на такі цінності, можна започаткувати інноваційний розвиток, що дасть високі економічні результати.
Інноваційна продукція, відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність», — це нові конкурентоспроможні товари, які зазнали істотних змін, набули нових характеристик і знайшли нові сфери використання. Цим вони значно відрізняються від продукції, що виготовлялася раніше
Інноваційна економіка є найвищою формою еволюції індустріальної системи господарювання. Вона з'явилася завдяки потужній конкуренції, революційним змінам в організації виробництва та менеджменту. Така економіка стала реальною перемогою розумної і довготривалої стратегії над схемами отримання «швидких грошей» (сьогодні вклав — завтра одержав). У знаннємісткій економіці визначальним є інтелектуальний потенціал суспільства, на який вона спирається і який становить сукупність повсякденних і спеціалізованих знань, що матеріалізуються в основному капіталі та новітніх технологіях. Вони визначають як матеріальну культуру виробництва, так і культуру споживання вироблених товарів. Інновації можуть дати найвищі прибутки. Але водночас саме з ними пов'язаний і високий рівень ризику: приблизно дві третини ризикованих науково-технологічних проектів виявляються невдалими, але третина інновацій настільки потужна, що прибутки від неї перекривають усі витрати.
У сфері інноваційно-нематеріального виробництва є свої специфічні показники ефективності. Це вид і обсяг результату, його наукова чи художня цінність, актуальність, зручність, а також затрати праці на одиницю обсягу діяльності. Вимірювання ефективності всієї сукупної праці суспільства здійснюється за таким критерієм, як вартість національного продукту, що являє собою ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними підприємствами протягом певного періоду часу.
Доречно нагадати, що підприємницька діяльність у розвинених країнах, наприклад Норвегії, ніколи не була підпорядкована одномоментним інтересам бізнесу чи політичним цілям. Так, здійснюючи керівництво, з одного боку, через раду директорів, куди входять найвідоміші в країні підприємці з бездоганною репутацією, а з другого — через державний регулюючий орган у конкретній сфері економіки (наприклад, телекомунікація,