Інтимна лірика Лесі Українки

в моєму серці тії квіти,

Що ти не міг їх за життя зірвати,

Що ти не хтів їх у труну сховати,

Тремтять і промовляють враз зо мною:

“Тебе нема, але я все з тобою!”.

 

Винятковий знавець народних пісень, Леся Українка, вводить їх мотиви, ритмічний малюнок, поетичний синтаксис, образну символіку також в інтимну лірику, зливаючи свій голос з народним співом. Поезія “Калина” ввібрала в себе тужливе дівоче голосіння і народно-поетичні символи:

 

Козак умирає, дівчинонька плаче:

“Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!”

-         Ой коли ж ти справді вірная дівчина,

Буде з тебе на могилі хороша калина.

 

Українське поетичне слово не багате на таку на майстерну психологічну – суб’єктивну лірику, з таким напрочуд тонким відтворенням почуття кохання, як йе ми маємо у творах Лесі Українки, присвячених Мержинському. Довгі роки ці вірші зберігались у родинному архіві Косачів. Лише в 1947 році були надруковані у Львові в книжці “Леся Українка. Неопубліковані твори”. З рукописів до друку їх підготувала відома дослідниця Марія Дем’янівна Деркач. Вперше в цій книжці з’явився і портрет Мержинського та інші матеріали, що розкривають цю драматичну сторінку життя Лесі Українки є цінними документами для з’ясування генезису багатьох творів письменниці.  

 

Огляд творчості поетеси.

У творчості кожного великого поета життя входить всією багатогранністю своїх форм і виявів

Тут поруч співіснують відгуки на важливі суспільні процеси і змалювання райдужних переливів людських відчуттів, зображення вікопомних подій і описів, здавалося б, малозначимих повсякденних буднів, роздуми над загальнонародними проблемами і відбиття широкого світу інтимних авторських переживань. Вразливе поетове серце, ніби різнотоні струни, відгукується на все, що так або інакше доторкається його. Одного разу звучать всі струни, творячі пісню великої емоціональної сили; в іншому – бринить кілька чи навіть одна струна, зроджуючи тиху задушевну мелодію радості або смутку. Так було з Пушкіним і Міцкевичем, так було з Шевченком і Франком, так було з Лесею Українкою.

Леся Українка цілком своєрідний художник не тільки в основних принципах зображення, у тематиці, образній системі, але й у деталях, в найтонших нюансах, переливах чуття. В інтимній ліриці це особливо помітно. Колись говорячи про “Лісову пісню”, поетеса обронила глибокодумну фразу: “Історію мавпи могла тільки жінка написати”. Це дійсно так! Хіба у відчуттях, у душевних поруках чарівіної дочки лісу не відбилося те своєрідне жіноче, ніжно потаємне, що могла розкрити, явити у справжньому освітленні тільки високо талановита поетична жіноча душа! Адже й те саме можна сказати про неперевершено прекрасні, особливою жіночою принадністю напоєні цикли “Мелодії”, “Романси”, вірші пам’яті С. Мержинського та ряд інших поезій, що без будь-яких обмовок мусимо зарахувати до найкращих здобутків світової літератури.

Характеризуючи інтимну лірику Лесі Українки, слід пам’ятати ще про особливу авторську стриманість, про її послідовне прагнення уникати прямого автобіографізму, цнотливу боязнь не тещо абсолютузувати світ особистих душевних переживань, але навіть дати вільний вияв наболілого. Це пояснюється передусім суворими умовами часу,

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>