Інвестиційна діяльність страхових компаній України - стратегія та пріоритети

Вважаємо, що страхова та інвестиційна діяльність є рівнозначними. Саме таке твердження має переконливі аргументи, адже не можна реалізувати інвестиційну функцію страхування без попереднього накопичення грошових фондів. І навпаки, ефективне розміщення страхових резервів і власних коштів страхової компанії – це засіб досягнення фінансової стійкості. Існує тісний взаємозв’язок між зазначиними видами діяльності. Дана точка зору стає дедалі поширенішою серед країн на пострадянському просторі у зв’язку з демонополізацією страхового ринку, а тому не дивно що її підтримало 47% експертів (див. рис. 4).

Оптимізація процесу управління інвестиційним потенціалом є доволі актуальним завданням серед страховиків. Вибір моделі управління залежить від розміру та фінансових можливостей компанії, обраної інвестиційної політики, наявності прямих та непрямих державних обмежень або стимулів до вибору інвестиційних партнерів, умови їх діяльності тощо.

Нагальною є проблема щодо дотримання принципів інвестування страхових резервів, серед яких першість 82,4% експертів віддали дохідності; 64,7% - диверсифікації інвестиційного портфелю; 58,8% – гарантованого повернення вкладень; 41,2% – підконтрольності інвестицій; 29,4% - ліквідності й 5,9% - привабливості.

Доволі логічний є розподіл, якщо зважити на те, що на другому місці серед інвестиційних пріоритетів щодо розміщення страхових резервів, у разі рекомендаційного характеру Правил 47,1% експертів визнали слабко ліквідний об’єкт - нерухомість.

Експерти компаній зі страхування життя визначили такий порядок пріоритетності принципів розміщення капіталу: по-перше, диверсифікація інвестиційного портфелю, а по-друге, підконтрольність інвестицій, гарантоване повернення вкладень та дохідність

Експерти з ризикових компаній вважають, що по-перше, варто дотримуватись принципу дохідності, по-друге, диверсифікації інвестиційного портфелю та гарантованого повернення вкладень, по-третє, ліквідності та підконтрольності інвестицій й по-четверте, привабливості.

Торкаючись питання управління інвестиційним потенціалом можна виділити декілька систем, які передбачають:

- наявність у структурі страхової компанії власного інвестиційного департаменту із залученням висококваліфікованих менеджерів та актуаріїв. За необхідності можливе також створення дочірніх інвестиційних компаній або компаній, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів й управляють активами. Такий підхід можна охарактеризувати як надзвичайно чутливий до індивідуальних потреб страховика;

- передача активів на аутсорсінг. Довірче управління є доцільним для середніх та малих страхових компаній, які за невелику (порівняно з витратами на самостійне управління) плату отримують професійні послуги, можуть підвищити дохідність та диверсифікованість інвестиційного портфелю. Основною вадою цього методу управління є нездатність управляючої компанії повністю задовольнити потреби страховика в індивідуальному підході.

Більшість страхових компаній не має ретельно розробленої інвестиційної стратегії та вкладає кошти у фінансові інструменти афілійованих структур чи у банківські депозити. З розвитком страхового ринку у частині його реального сегменту потреба у безпечному та ефективному розміщенні коштів страхових компаній буде зростати. Забезпечити вирішення цього завдання можна лише за умови наявності відповідного інформаційного та кадрового забезпечення. Страхові компанії, надаючи послуги з покриття ризиків, самі відчувають потребу у професійних управляючих, в першу чергу на фондовому ринку.

На сьогодні 70,6% респондентів наголосили, що при організації інвестиційної діяльності користуються послугами штатних фахівців; по 23,5% - компаній з управління активами та позаштатних консультантів й лише 5,9% - дочірньої інвестиційної компанії.

Лайфові страховики віддають перевагу штатним працівникам, у той час як ризикові використовують

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні