Іслам

заможних міських купців і багатіїв. Вони вимагали повернення до первісного прямого і простого тлумачення Корана, суворого дотримання обрядів і заборон, боролися з європейськими культурними впливами і т. п. Сьогодні ваххабізм є панівною релігією Саудівської Аравії.

У середині XIX ст. у Персії зародився бабістський рух, у якому об'єдналися незадоволені селяни і міська біднота. Рух очолив Мохаммед Алі, що назвав себе посередником між людьми і Богом, покликаним проголосити людям новий закон, а також закликав усіх мусульман до рівності й братерства. Рух бабістів незабаром був жорстоко придушений владою, а його керівники були страчені (1850 p. ). Незважаючи на все це, ідеї бабістів були підхоплені, перероблені й новий рух, який назвали бехаїзмом, очолив Мірза Хусейн Алі. У цьому віровченні сильно відчувався вплив християнських ідей, тому що мусульманські догмати і правові норми зазнали значного пом'якшення: заклики до рівності між людьми, непротивлення злу, прощення і любові до ближніх, відмови від насильства. Бехаїзм поступово поширився в інтелігентському середовищі, а потім ним, як модернізованою редакцією ісламу, зацікавилися в Західній Європі й Америці.

За давніх часів у мусульманських країнах державну й церковну владу здійснював глава держави (халіф, падишах), що вважався спадкоємцем пророка. Штат його радників складало вище духівництво, тому і цивільне, і карне право грунтувалося на релігійному законі — шаріаті

За виконанням норм шаріату стежили мусульманські богослови. Сьогодні в ісламі найбільш гостро позначилися дві тенденції: у богословських колах пробивається ідея про право кожного мусульманина на іджтихад — самостійне судження щодо релігійних і правових питань; і знову теологами вивчається релігійний обов'язок мусульман — джихад.  

ЗАВОЮВАННЯ СВІТУ

Цікаво те, що в багатовікових зіткненнях ісламу з християнством, маздеїзмом й іншими релігіями іслам майже завжди виходив переможцем. У більшості країн Середземномор'я (Північна Африка, Єгипет, Сирія, Мала Азія) він витиснув християнство, що переважало тут раніше. На Кавказі більшість народів до поширення ісламу дотримувалися християнства, пізніше чимало з них прийняли іслам (черкеси, кабардинці, аджарці, частина осетин і абхазів). Різні народи християнського віросповідання, що населяли Балканський півострів, були також навернені до ісламу. З вищенаведених прикладів видно, що масового і добровільного навертання якого-небудь мусульманського народу до християнства історія не знає. Цей факт можна пояснити хіба що доступністю і простотою вчення ісламу, зрозумілістю народним масам.

З кінця XIX ст. для ісламу настає якісно новий етап. У мусульманському світі починається рух за реформацію ісламу, одночасно створюється перша міжнародна мусульманська організація — Всесвітній ісламський конгрес. У другій половині XX ст. у звільнених країнах намічаються різні концепції так званого «третього шляху», що істотно відрізняються як від капіталістичного, так і соціалістичного; виникають мусульманські партії, організації, ліги, що відіграють важливу роль у політиці; модернізуються доктрини класичного ісламу; проводяться заходи щодо реалізації і пропаганди обновлених концепцій; впроваджується «ісламізація» населення в ряді країн Азії й Африки й багато чого іншого. На сьогодні нараховується безліч організацій, що пропагують іслам, діють як на урядовому, так і на неурядовому рівні, відкрита неабияка кількість релігійних навчальних закладів, ісламських банків і страхових компаній, працюють місіонерські організації, на місцях створюються ісламські громади, яким надається сильна підтримка.

 

1 2 3 4 5 6