Історична Вишневеччина

style="text-align: Народився Філіп Кароль у Вишневці, вчився в Кременецькому ліцеї і прожив у Вишневці усе своє життя. Був членом судово- едукаційної комісії у Кременці, залишив низку праць з історії. За часів Філіпа фонди бібліотеки зросли до 11 тис. томів, поповнившись творами з історії, права та літератури. Значно збагатилися також мистецькі колекції.

Галегея Вишневецьких наразовувала 30 портретів. Серед них портрети Дмитра Івановича, Олександра Михайловича, Раїни Молилянки, Януша Антонія тощо.

Славився палац у свій час і своїми чудовими меблями 17 і 18 ст. , готичними кріслами, інкрустованими столиками, розкішними сикретерами. Серед найбільш цінних були крісла бібліотеки та багато прикрашене різьбою позолочене ложе.

На жаль, нащадки графа Кароля Мнішека, його сини Андрій та Єжи, виховані за кордоном, не віднеслися з належною повагою до реліквій свого родового гнізда. При розділі маєтків між братами по смерті батька в 1846 р. Вишневець дістався Андрію, який виїхав до Франції, взявши з собою сімейний архів, найбільш цінні речі з колекції, мармур, бронзу, картини, та до 2,5 тис. книг. Що стосується тієї частини збірок, що перейшли до Єжи, то відомо, що з 1848 року він жив з дружиною Анною Ганською у Верхівні і за домовленістю з братом перевіз сюди 30 живописних полотен з Вишневецького палацу.

У той час,коли Вишневець ще не був проданий, але залишався без опіки, з палацу пропало багато цінних видань. Протягом багатьох десятиліть випадкові володарі Вишневця, що не розумілися на чужій їм культурі, продовжили грабунок палацу та його колекцій. Так у 1852 році вишневецький маєток купила грузинська княгиня Абамелек. За час свого короткого тут перебування вона остаточно розорила Вишневецьку бібліотеку і подарувала своєму раднику значну частину збірки французької балетристики. Крім того княгиня вивезла до Росії на 20 возах певну кількість стародруків, найцінніші меблі, частину інших колекцій, залишивши на місці ще багато бронзи, годинників, канделябрів, свічників, а також живописних полотен

З 1852 р. до 1913 р. Вишнівець змінив дев’ять власників: княгиня Анна Абамелек(1814— 1889), граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь Горчаков, княгиня Гогенлоє, київський міський голова Іван Андрійович Толлі (1819-1887), князь М. М. Кочубей, князь Імеретинський, Павло Олександрович Демидов, Зигмунт Грохольський. У 1915 р. у палаці розмістився штаб 25 корпусу 11 російської армії. У квітні 1917 р. сюди прибули міністри Тимчасового уряду. У травні 1920 р. у Вишневецькому палаці розташовувався штаб Головного Отамана Симона Петлюри.

Повсюди чулося дзюрчання струмочків, спів птахів. Була тут також велика оранжерея, підвісні місточки,альтанки, клумби, водоспади, античні скульптури, кам’яні напівкруглі лавки. До сьогодні збереглися лише кілька старих каштанів, висаджених косими рядами, біля сотні вікових лип, кам’яна лавочка, що стоїть на місці одного з оборонних бастіонів та напівзруйнована брама.

Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp. , 1989 p. ).

Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку свого існування церква виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни та маленькі віконця-бійниці. Церква стала усипальницею для багатьох князів Вишневецьких. В її підземеллях поховані одні з найбільших покровителів православ’я – княгиня

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>