Історична Вишневеччина
Ця гіпотеза зовсім не виключає той факт, що проект міг бути розроблений набагато раніше, ніж почалися безпосередні будівельні роботи, а тому цілком можливо, що серед авторів його могли бути учні відомого в той час Мансара – архітектора нового Лувра та Версаля. Одночасно усі дослідники поділяють думку, що сам князь Міхал Сервацій Вишневецький був одним з безпосередніх авторів проекту і саме його смак замовника, людини високоосвіченої, великого шанувальника французької культури, був при цьому вирішальним.
Таким чином, палац об’єднав елементи французького ренесансу часів Генріха IV і нових конструктивних прийомів Мансара з орнаментальними доповненнями початку XVIII ст. : фронтонами,порталами та декором над вікнами першого та другого поверхів. Палац побудований на широкому плато високого лівого берега ріки Горині. Зі сходу до нього примикає комплекс оборонного монастиря кармелітів, з заходу підступає старий парк з віковими липами, стрункими кленами та каштановими алеями. Колишня під’їзна дорога до міста з ще частково збереженою Краківською брамою обмежує палацовий ансамбль з півночі, а з півдня палац оточує невелика тераса над крутим урвищем, укріпленим підпорною стіною з контрфорсами. Внизу – дерева нижнього саду, серед яких мальовничо розмістилася старовинна кам’яна церква. Вплані палац представляє собою П-подібну двоповерхову з підвалами цегляну споруду. Центральний корпус його – досить широкий прямокутник, витягнутий зі сходу на захід. Розміщені під прямим кутом до головного корпусу флігелі спочатку були окремо стоячими, а згодом до них добудовані з двох сторін вставки, що зв’язали фасад в єдине ціле.
Головний акцент фасаду – підвищений на пів поверха псевдоризаліт, закінчений трикутним фронтоном
Громада центрального корпусу, два крила палацу та розміщені навпроти одноповерхові корпуси служб утворюють велику палацову площу – курдонер. У минулі часи середньовічний грізний вигляд надавали палацу гармати, вриті в землю і з’єднані між собою ланцюгами. Найдавніший відомий план оборонного замку князів Вишневецьких, який датується серединою XVIII ст. Наглядно ілюструє, що з часів Міхала Сервація до наших днів загальний план резиденції фактично не змінився. Дві невеликі акварелі невідомого автора, які представляють палац з півдня та північного заходу, підтверджують, що крім несуттєвих доповнень, не виявило також змін і в його фасадах. Не збереглася тільки старовинна покрівля палацу, виготовлена з плиточок «аспіду», а також важкі ковані двері, які представляли собою рідкісне поєднання ренесансних традицій з архітектурними смаками Людовіка 15.
З архіву Ходкевичів дійшов тільки «Реєстр рухомого та нерухомого майна, яке в 1745 році залишилося після пана Міхала Сервація Корибута-Вишневецького», зроблений для вдови Теклі з