Історична Вишневеччина

оздобленню керував архітектор П’єр Рішар Тірегайле, якийбагато працював для Мнішків у Варшаві. В результаті проведених заходів резиденція Вишневецьких-Мнішеків набула свого остаточного репрезентабельного курдонеру. До курдонеру вели три брами, одинакові за архітектурою, які разом з короткими відрізками муру і залізної огорожі об’єднували в одне ціле крила палацу і служб. Брами ці представляли собою високі муровані квадратної форми колони, прикрашені пілястрами і увінчані профільним карнизом та кам’яною кулею. Вгорі вони були з’єднані між собою красивою кованою решіткою, орнаментованою гербом та короною. По обидві сторони брами висіли залізні ліхтарі. Ворота представляли собою ряд повернутих догори залізних списів. Курдонер представляв собою великий відкритий газон, який обрамляла широка посипана піском доріжка. Невисокі витягнутої форми одноповерхові корпуси палацових служб були побудовані в одному стилі з палацом. За кілька десятків метрів вниз була побудована нижня брама, що стала головною. Вона має вигляд високої арки, прикрашеної двома півколонами, поставленими на високий цоколь. Увінчує браму профільний карниз і щит, який раніше був виготовлений з латуні чи бронзи герб Мнішків. Ворота були виготовлені з кованих звернених догори списів. До тріумфальної брами пимикає мурована огорожа, складена з чотиригранних вертикальних слупів (колон), поставлених на високий мур. Кожен слуп увінчаний карнизом і красивою декоративною кам’яною вазою. Свого часу всі слупи між собою були з’єднані ажурною кованою решіткою, з такими ж елементами що і брама. Верхня західна брама вела до «італійського саду», який сягав західного фасаду палацу. У цей час сад складався з двох однакових за площею частин: південної та північної, які вирізнялися планувальною системою. Воснові плану південної частини лежали дві паралельні доріжки, прокладені в напрямку зі сходу на захід і які у напрямі з півдня на північ перетинала третя
В місцях перехресть, на півночі, був створений квадратний майданчик, а на півдні –круглий, з клумбою, чи,можливо, фонтаном посередині. Між ними розбиті газони. На її півночному фасаді існували три арочних проходи, а на західному- два. Над стінами альтанки підіймався ажурний аттик з ланцюгами балясин, укріплених слупиками. До альтанки вели сходи. Біля нижніх сходинок стояли два високих кам’яних постаменти з декоративними вазами. Як декоративний елемент таких ваз, а також скультрур було немало в парку. На жаль, всі вони втрачені. Вздовж усього центрального корпусу південного фасаду палац мав галерею з широкими напівкруглими вікнами.

Італійський сад зі сторони урвища був оточений ажурною огорожею і слупами, прикрашеними кам’яними вазами і скульптурами. На захід від італійського саду з урахуванням горбистого рельєфу був розбитий англійський ландшафтний парк. У південній його частині знаходилися алеї старих лип, у північній – насаджені у шаховому порядку каштани. Дослідники схиляються до думки, що автором парку міг бути відомий дендроархітектор Діонісій Міклер, який плідно працював у цей час на Волині, а також для Мнішків у Дебліні. Свого часу парк прикрашала мармурова та кам’яні скульптури, декоративні вази.

Після закінчення Першої світової війни збереглася тільки скульптура Архангела Міхаїла. Сам парк у цей час займав близько 200 десятин і безпосередньо переходив у безкрайній грабовий ліс.

Розбудований, переобладнаний, наповнений численими колекціями, Вишневецький палац у кінці 18 ст. Становив великий інтерес для шанувальників мистецтва та старовини.

У жовтні 1781 року

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>