Історична роль латинської мови як міжнародної мови науки

діяльності Міжнародної академії сприяння латинської освіченості.

Не можна не згадати тут також і про книги новолатинської поезії останніх десятиліть. Такі збірники віршів видатних латинських поетів сучасності Уго Энрико Паоли (Флоренція, 1961) і Германа Веллера (Тюбинген, 1946), збірник "Vita Camena", що містить зразки творчості п'ятдесятьох авторів із сімнадцяти країн (Цюріх, 1961), збірник "Carminalatinarecentiora" (Лейхлинген, 1974).

Висновки

Спочатку латинська мова була основною мовою європейської культури від античності до нового часу, і без нього неможливо самостійне збагнення найважливіших фактів цієї культури по першоджерелах, а отже, і ніяке справді історичне утворення.

Хоча латинська мова втратила те значення міжнародної мови вчених будь-якої спеціальності, що належало йому ще в XVIII в. , у ряді наукових областей його позиції залишаються непорушними і в даний час. Насамперед це мова висхідної до Линнею природничонаукової систематики, а також анатомічної, медичної і фармакологічної номенклатури. Разом з тим, латинська і латинізована грецька лексика служить основним джерелом поповнення безупинно і прогресивно зростаючої термінології у всіх областях науки і техніки.

Латинська мова — це мова латинів, стародавніх мешканців Лація, які заселяли невелику область Центральної Італії. На кордоні Лація та Етрурії, над рікою Тібр, був розташований Рим, заснувань, згідно з переказом, у 753р. до н. е. Хоча до складу римської общини входили різні племена, мова загального спілкування залишалася латинською. Згодом Рим підкорив Грецію, Галлію, частину Піренейського півострова, Північну Африку, Малу Азію, Єгипет та інші землі. Латинська мова вийшла за межі Апеннінського півострова і поширилась у Західній Європі.

Друга половина III - II ст. до н. е. - це період встановлення літературної латинської мови, яка іменується архаїчною латинню. З творів цього періоду збереглися комедії Плавта (близько 253 - 184 pp. до н. е. ), Теренція (185 -159рр. до н. е. ), сільскогосподарський трактат Катона Старшого (234 — 149рр. до н. е. ), а також фрагменти праць інших авторів

Літературна мова І ст. до н. е. — класична латинь ("золота латинь") — багата науково-філософською, політичною і технічною термінологією. Саме в цей година латинська мова досягає найвищого розвитку у творах Гаю Юлія Цезаря (100 - 44 pp. до н. е. ), Марка Туллія Ціцерона (106 - 43 pp. до н. е. ), Публія Вергілія Марона (70 - 19 pp. до н. е. ), Публія Овідія Назона (43 p н. е. - бл. 18 р. н. е. ) та інших римських письменників.

Із занепадом античного суспільства, падінням Римської Імперії і виникненням нових народів латинська народна розмовна мова дає поштовх до формування романських мов: італійської, . французької, іспанської, португальської, румунської та інших.

Хоча латинська мова перестала бути засобом спілкування якогось народу загалом, але продовжувала зберігатись як письмова мова науки, частково літератури й офіційних актів. У такому значенні латинська мова вийшла далеко за межі колишньої Римської імперії.

В епоху Відродження (XI - XVI ст. ) латинська мова стає міжнародною мовою науки та дипломатії, предметом вивчення в школах. До XVIII ст. майже всі наукові праці писалися латинською мовою. Для прикладу досить навести лише деякі імена вчених: Еразм Роттердамський (1466 - 1536) у Голландії, Микола Копернік (1473 - 1535) у Польщі, Томас

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні