Історичні докази існування особи Ісуса Христа

дивовижні речі».  

Юлій Африканський цитує історика Талла, обмірковуючи пітьму, яка настала після розп’яття Христа («Існуючі письмена», 18). Пліній Молодший у «Листах» (10:96) згадує про ранньохристиянську віру, включаючи той факт, що християни поклонялись Ісусу, як Богу і були дуже моральними людьми. Також він згадує про Господню вечерю. Вавилонський талмуд (Синедріон 43а) підтверджує розп’яття Ісуса напередодні Пасхи і Його звинувачення у чаклунстві і закликах до відступництва людей від юдейської віри. Сучасні євреї підтверджують факт існування Ісуса Христа: про нього згадується в двох Талмудах Вавилонському і Єрусалимському (а саме в листі 17, розділі шабат, де розповідається про ім’я і про людину яка проповідувала у суботу у синагозі. ), а також в коментарі Гемарі.  

Ісус Христос — центральна постать християнства

Ісус Христос — Боголюдина. Центральною постаттю християнства є Ісус Христос (гр. Христос — месія, рятівник), історичність існування якого сучасні дослідження не заперечують. Згідно з християнським ученням Ісус Христос — Син Божий, який з волі Бога-Отця заради спасіння людства зійшов із небес на землю, олюднився через народження його Дівою Марією, ставши Боголюдиною, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв мученицьку смерть (через розп’яття) з метою спокутування вродженого гріха та гріхів людства. На третій день після поховання Христос воскрес, а потім вознісся на небо і як невід’ємна іпостась Святої Трійці зайняв місце справа від Отця. Християни вірять, що Ісус Христос прийде вдруге і почне судити всіх живих і мертвих за заслугами, після чого настане царство Боже.  

Тож Ісус для християн не просто достовірна історична особа, що народилася у Віфлеємі (місто у давній Іудеї, нині м. Бейт-Лахм) у 4 р

до н. е. Він Боголюдина, місія якої — вказати шлях до Бога. Ісус описав цей шлях трьома словами: «Бог є любов». Так він вказав людям їх призначення, навчивши їх користуватися своєю свободою. Надзвичайно дохідливою мовою, в очевидно буденних ситуаціях Ісус показував, як виявляти любов. Своєю поведінкою він не стільки заперечив канони іудаїзму, скільки піднявся «над ними. Замість закону розплати «око за око, зуб за зуб» він запропонував прощення у формі іншого закону — «коли тебе вдарять по правій щоці, підстав ліву».  

Християнська любов — беззастережне прийняття того, кого любиш, і самовідданість щодо нього аж до самозречення.

Ісус не вимагав жодних ритуалів чи форм літургії, не будував храмів. Він обмежувався лише Господньою молитвою, зміст якої вміщує в собі все, що можна сказати про стосунки з Богом.  

Господня молитва («Отче наш»)

Отче наш (усі люди — брати і діти Божі), що єси на небесах (тобто його не треба шукати в якійсь надлюдині). Нехай святиться Ім’я Твоє (Бог інший за своєю природою, і люди повинні це визнати), нехай прийде Царство Твоє (люди бажають повного тріумфу Господа), нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі (люди повинні зробити свій внесок у справу Бога, слідуючи його волі). Хліба нашого насущного дай нам сьогодні (незважаючи на науку, усі все одно залежать від Бога). І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим (ставлення індивіда до інших може

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні