Історичні докази існування особи Ісуса Христа

в нашій країні немає, напевне, жодної людини, яка не знала б про особу Ісуса Христа. Тим більше, що ми живемо у так званому християнському просторі, тобто на території, де домінуючою релігією є християнство. Але коли ми пройдемося вулицями міст, почитаємо пресу чи послухаємо передачі, які так чи інакше пов’язані з релігією, можна дуже часто почути слова «біблійні легенди». Саме цей і подібні до нього вислови у різних засобах масової інформації формують у нас ставлення до Біблії не як до книги історично правдивої, а як до збірки різних переказів. І ставлення до інформації, поданої у цій книзі, - відповідне.

Як приклад можна навести цитату з посібника «Релігієзнавство» 2002 року видання за редакцією М. Заковича, допущеного Міністерством освіти і науки України. Автор стверджує, що Христос як історична особа ніколи не існував: «Основні етапи трансформації образу Христа в релігійних віруваннях первісних і ранніх християн простежуються за тими документами, що дійшли до нас, в тому числі й за священними книгами християн, які склали Новий Завіт: Апокаліпсис, Послання апостолів, Євангелія, Діяння святих апостолів. Вони дають змогу окремим вченим зробити висновок, що Христа як історичної особи не було. Не був він також історичним засновником нової релігії. Біографія євангельського Ісуса Христа складалася запозиченням з «біографій» інших, більш давніх, відомих у Римській імперії і вшановуваних богів…. У євангеліях перед нами постає компілятивний образ, створюваний у міру вміння і фантазії євангелістів»[1].

У всьому цивілізованому світі вже давним-давно відмовилися від міфічної теорії походження християнства, неспроможність якої доведено як археологічно, так і завдяки літературному аналізу Біблії

А студентам українських вузів до сьогодні доводиться навчатися за такими горе-підручниками.

Чільне місце у міфотворенні навколо Біблії посідає історія життя, смерті та воскресіння Ісуса Христа. Звісно, ця Людина – центральна вісь великої частини Біблії – Нового Завіту. І в ній стверджується, що ставлення до цієї Особи визначає наше духовне положення перед Богом. Тому не дивно, що вже впродовж століть багато «вчених» намагаються знівелювати чи знищити образ Христа як Спасителя людства.

То хто він, цей Чоловік, що так вплинув на суспільство? Чи був він, чи жив і чи воскрес так, як стверджує Біблія? Сьогодні ми коротко розглянемо кілька історичних доказів, які підтверджують істинність інформації, яку подає велика Книга.

В атеїстичній літературі існує таке поняття як «мовчання століття». Цей термін застосовується до І ст. після Різдва Христового як один із найвагоміших аргументів для доведення міфічності образу Ісуса Христа. Суть аргументу полягає у тому, що, на думку прихильників міфологічної теорії, ми не маємо жодних важливих історичних свідчень про Ісуса з Назарета від Його сучасників.

Але хочеться зауважити, що кількість історично зафіксованого матеріалу тих часів досить скромна, велика кількість книг та документів навіки зникла у багаттях війн або просто канула в небуття через людську недбалість. Так, зі 142 книг «Історії» Тита Лівія збереглося лише 35; із 40 книг Діодора Сіцілійського до нас дійшло 10; із 20 книг «Археології» Діонісія Гелікарнаського залишилось 9. У мізерних уривках дійшли до нас твори Миколая Дамаського, повністю зникла «Історія» Помпея Трога, історичні праці Стратона, Плінія Старшого,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні