Історичні форми вільнодумства

наставлятиме мені роги»; «Якщо

Бога і не було б, то все одно його слід було б вигадати», — вважав мислитель.  

II. У гносеологічному науково-теоретичному плані стихійне вільнодумство обмежене в можливостях. Воно не змогло вирішити ряд кардинальних проблем. Наприклад, якщо Бога немає, то чому люди повірили в його існування? 

III. Стихійне вільнодумство, розвиваючись у межах різних філософських шкіл, зазнавало їхнього впливу. Відповідно недоліки філософських шкіл впливали на стихійне вільнодумство.  

IV. Стихійне вільнодумство не мало змоги спертися на міцний фундамент природничо-наукових даних, оскільки наука перебувала лише на початковій стадії розвитку, ще не нагромадила достатньо емпіричних фактів,практичних доказів.

Наукове вільнодумство. Виникло і сформувалося на основі розвитку філософської думки і наукових відкриттів. Воно не відкинуло досягнень попереднього етапу, а творчо сприйняло їх, переосмислило, розвинуло далі. Зміст наукового вільнодумства становлять: ідеї різних філософських шкіл; результати наукових розробок, досліджень й узагальнень в поглядах на природу, суспільство і людину.

Загалом вільнодумство, як і наука в цілому, пов'язане з прогресивними ідеями епохи, відбиває інтереси прогресивних сил суспільства.

Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. і марксистсько-леніиський атеїзм. Роз­виток капіталізму в Європі сприяв загибелі фео­дального ладу. Рішучого удару європейському феода­лізмові завдала французька буржуазна революція (1789—1794 рр. ). Зрозуміло, що ця революція була б неможливою без відповідного ідеологічного підґрун­тя, що неодмінно включало в себе і боротьбу з се­редньовічною ідеологією. Саме це й викликало появу на історичній арені французьких просвітителів XVIII ст. з їх матеріалізмом і атеїзмом.

Одним з представників раннього просвітительства був П. Бейль (1647—1706 рр. ) — видатний скептик, критик схоластики. П

Бейль висунув вимогу віротерпимості і свободи совісті, розмежування моралі та ре­лігії, розуму і віри, науки і релігії.

Ще з радикальніпіими думками виступив Ж. Ме-льє (1664—1729 рр. ). Вийшовши з народу і провівши серед нього все життя, Ж. Мельє висловлював думки і сподівання сільської бідноти.

Будучи священиком, Ж. Мельє не мав можливості відкрито викладати свої погляди. Він залишив по собі яскравий твір "Заповіт", який вперше став відомий громадськості у 30-х роках XVII ст. в рукописних списках. Повністю "Заповіт" було видано лише 1864 р. У "Заповіті" Ж. Мельє розглядав релігію як продукт неуцтва й обману. Ж. Мельє, як і більшість мислителів після нього, визначив соціальну роль ре­лігії. Ж. Мельє добре знав історію і теорію релігії, то­му його критика релігійних догм була особливо об­грунтованою і переконливою. Цю критику він вів з позицій матеріалістичної філософії.

Виступи сільського священика Ж. Мельє засвід­чують, що у Франції XVIII ст. вільнодумно-атеїстичні ідеї поступово виходили на арену суспільної думки. Про це свідчить і творчість аристократа Франсуа Ма­рі Вольтера (Аруе) (1694—1778 рр. ). Вольтер вів не­впинну боротьбу з ортодоксальними формами релігії і насамперед з католицизмом як головною ідейною підпорою феодальної монархії. Гасло "Розчавіть гади­ну!", під якою він розумів католицьку церкву, визна­чало всю його філософську і публіцистичну діяль­ність. Сповнені іронією і сарказмом виступи Вольтера проти інквізиції та єзуїтів, проти забобонних і під­ступних ченців, проти релігійного ханжества та фана­тизму увійшли в історичну скарбницю вільнодумства.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні