План 

Рівненська область.  

Дермань.  

Дубно.  

Корець.  

Тараканів.  

Перелік пам’яток Рівненщини.  

 

Рівненська область

Наднасичена пам'ятками старовини Острожчина. Далекий північний Губків - давня мрія, що збулася в вересні 2005 року. Вражаючий форт Тараканів. Оспіване М. Гоголем Дубно. По-провінційному спокійний обласний центр. Пляшева, місце найгучнішої та найгіркішої поразки козацьких загонів.

Класичний західноукраїнський набір з руїн замків, оборонних монастирів, козацьких могил та храмів. Чудовий, цікавий, спокійний край!

“Область має 227 територій i об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 17 заказників державного значення, 8 пам'яток природи, 2 пам'ятки садово-паркового мистецтва, а також місцевого значення: 91 заказник, 36 пам'яток природи, 9 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, 63 заповідні урочища.

Сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера, лікувальні торфові грязі та мінеральні води - то що визначає найголовніші рекреаційні ресурси краю. В області 6 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, дитячі табори відпочинку.

Найбільш цікавими туристичними об'єктами є: пам'ятки архітектури XVІ-18 століть, Троїцька церква 1759 р. у селищі Степань: пам'ятки архітектури 18-19 століть у місті Рівне; пам'ятки архітектури XV-XX століть, монастирі Троїцький і Воскресенський у місті Корець, музей-заповідник "Козацькі могили"; церква 1650 р

у селі Пляшева; пам'ятки архітектури ХV-XIX століть, монастирі Бернардинців і Кармеліток ХVІІ століття, палац XVIII століття у місті Дубно, пам'ятки архітектури XІV-XIX століть, замок, Богоявленська церква XV-XIX століть, Успенський костьол XV-XIX століть у місті Острог”.

Дермань

Село Дермань — одне з найдавніших і найбільших поселень сільського типу історичної Волині. Знаходиться в мальовничій місцевості серед пагорбів, які складають кінцеву гілку Карпатських гір. Тут із підземних джерел бере початок річка Устє (Дерманка), яка, подолавши свій біг довжиною в 56 км через Гульчу, Рівне біля с. Оржів, впадає в Горинь.

Археологічні знахідки свідчать, що на території села були поселення наших далеких пращурів ще в III—II ст. до н. е. , а від раннього середньовіччя залишилися кам’яні фундаменти легендарного Гай-Городка, що біля урочища Хомгора, який змила монголо-татарська повінь.

Від тих і пізніших лихолітніх часів у топоніміці Дермані існують такі назви, як “Батиївка” — джерело, з якого, за переказами, пив воду сам хан Батий, “Турецьке узгір’я” та інші.

Свою назву село виводить від слова “дрімати”, яке пізніше було видозміненим і набрало сучасного звучання. За переказами, один із князів Острозьких задрімав під час полювання на цьому місці, відбившись від інших мисливців.

Перше писемне повідомлення про Дермань датується до 1322 року. У грамоті князя Любарта Гедеміновича вказано, що село, як маєток, дароване ним соборному храму св. Івана Богослова в Луцьку. Десь у середині XV ст. князі Острозькі — нові власники Дермані — засновують тут свою літню відпочинкову резиденцію — замок-фортецю, оточений земляними валами з мурами та бійницями, перед якими були рови, наповнені водою. Входом до цього оборонного комплексу служили ворота чотириярусної вежі 23 метри заввишки, перед якими був підвісний міст на залізних ланцюгах.