Історичні топоніми та етноніми українського народу
У «Літописі руському» є записи 1241 року про Болоховську землю як частину Русі-України та болоховських князів. Нині в Івано-Франківській області є село Болохів, а у Волинській області — село Болоха. Ось така пам’ять про колишню назву цілого краю. У рукописах XI—XIII ст. часто фігурують етнічні групи, які були сусідами русів-українців: печеніги, половці та ін. Київські князі утихомирили той войовничий люд і навіть залучили на охорону своїх городів. Про ті події збереглася пам’ять у назвах українських поселень Печеніги у Хар ківській області, Печеніжин у Івано-Франківській області, Печенюги у Чернігівській області, Половецьке у Житомирській області, Велике Половецьке та Мале Половецьке у Київській області. А річка Стара Печеніга протікає у басейні Сіверського Дін ця.
Завдяки античним авторам Геродоту, Птолемею та ін. ми знаємо назви багатьох етнічних груп (а може, регіональних назв наших предків), які були насельниками українських теренів, починаючи з половини I тис. до н. е. і до початку I тис. н. е. То сколоти (скіфи), будини, роксолани, саки, біски/бойски, неври/неурії, савара/саура, норики, ути, сармати, гуни та ін. Мовна пам’ять українства підтверджує факт проживання тих етнічних груп в українському Подніпров’ї та й їхні назви. Скажімо, корінь автоетноніму (самоназви) сколоти простежується в українських назвах річок Сколот, Сколобан, Сколівка, Сколодинка, Оскол та назвах поселень Сколе на Львівщині, Сколенці на Хмельниччині, Сколобів на Житомирщині. Геродот згадує в українському Подніпров’ї топоніми Гери та Герос
Деякі зі згадуваних античними авторами етнічних груп українського Подніпров’я фігурують і в наших рукописах XI—XIII ст. Так, у недатованій частині «Повістей врем’яних літ» ідеться про нориків/нориців, які згадуються і в античних джерелах. Цей етнонім досить широко представлений в українських географічних назвах. Українськими землями несуть свої води річки Нориця у басейні Десни, Норинь у басейні Ужа, Норець у басейні Прип’яті. Є в нас і населені пункти Норинці, Норинськ на Житомирщині, Норцівка на Харківщині, Нориця на Чернігівщині. Важливими для з’ясування найдавніших витоків української мови є згадувані античними авторами етноніми будини, савра/саура, гуни, утидорси. Докладно описав у V ст. до н. е. будинів та їхнє місто Гелон грек-історик Геродот. Важливо, назва Гелон дуже нагадує назву міста Голунь, яка викарбувана у написах I тис. до н. е. на кам’яних стовпах, знайдених під Медвином на Київщині. Один, менший із двох написів, у сучасній обробці звучить так: «Буди Голунь та серця, а в серці сім’я на сім’я». І