Історичні топоніми та етноніми українського народу

другий досить чималий напис є взірцем давньоукраїнської мови. Можна стверджувати, що будини були носіями давньоукраїнської мови. Сучасний український мовознавець О. Стрижак вважає, що в деяких українських географічних назвах із основами буд збереглася пам’ять про будинів.

Цей же вчений припускає, що описані Геродотом неври «могли займати тільки територію сучасного українського правобережного Полісся й локально відповідати майбутнім деревлянам та сучасним поліщукам». Щодо цих неврів, то треба врахувати, що пізніший за Геродота античний географ К.  Птолемей згадує на наших землях етнонім неурії. Це дуже важливо, бо в останньому терміні коренем є праукраїнське, ще трипільського походження, ур. Цей корінь задіяний у багатьох українських словах, пов’язаних із Сонцем: Урай/Уран — весняне Божество, ураган, урожай тощо. У ведійській релігії, яка постала із праукраїнського сонцепоклонництва, віднаходимо термін саура — славені Сонцю, сонцепоклонник. Отже, назва неври/неурії — то просто інформація когось із респондентів згаданих античних авторів, що та людність не належить до сонцепоклонників (не+ур). Це підтверджується даними сучасного фольклориста В. Давидюка, який пише, що солярна символіка бронзового віку слабо поширена в українському лісостепі, лісовій зоні, а в західному Поліссі кераміка із солярною символікою у часи бронзи взагалі відсутня. Там же, у західному Поліссі, за В. Давидюком, невідомі купальські (сонцепоклонницькі) традиції. Ось вам і неурії/неври — несонцепоклонники.

Стосовно будинів та неврів/неуріїв учений початку XX ст. К.  Болсунов ський припускав, що то носії Трипільської культури. З такою думкою можна погодитися, адже назви неври/неурії, савара/саура, ути, гуни, про які писали античні автори, простежуються на українських теренах на тисячі років раніше, аніж про них дізналися Геродот, Птолемей та ін. Згадки назв деяких із тих етнічних груп знаходимо у протошумерських написах Кам’яної Могили (уту/утуги) та у Ведах (гуна, уткала, саура)

Окрім того, у названих джерелах фігурують етнічні групи, які проживали на українських землях у часи Трипільської цивілізації ан/ану, гал/гала, дарава, куява, одра, пали, панії, уша та ін. Усі ці етноніми збереглися в українських географічних назвах, про що мовитиметься далі. Але звідки взялася ота близькість, а в деяких випадках і тотожність, назв етнічних груп і географічних назв отут в Україні і в стародавній Індії? Жодне з пояснень не може бути переконливим, аніж пояснення про існування в доісторичні часи міграцій із Північного Причорномор’я до витоків Інду.

Сто доріг в ногах лежить мого роду

Ще античні автори, зокрема Берос, Діодор, Овідій, Пліній, Страбон, Трог, Таціт, помітили у Південно-Західній Європі та Малій Азії сліди найдавніших вихідців із українського Подніпров’я. А в нашу добу десятки зарубіжних учених у тій чи іншій формі стверджують, що так звані арійські народи мають тісний зв’язок із Праукраїною. Дехто із тих учених заявляє прямо, як от Д. Бовле: «Арії вийшли з території України». На тому наголошує і Г. Пік: «Україна — колиска індоєвропейських народів, колиска краси, сили, таланту й волі білої людини».

У Російській імперії ще в XIX ст. вийшли друком праці О.  Черткова, Є.  Классена та Ф.  Воланського, які привернули увагу до пелазгів та етрусків, котрі задовго до нашої ери, виселившись із Північного Причорномор’я, колонізували Грецькі острови та Апенніни. І пізніші російські вчені Б.  Рибаков, Л.  Клейн, Н.  Гусєва та ін. переконані, що так звані арійські народи тісно пов’язані із Північним Причорномор’ям. Б. Рибаков зазначає, що індоєвропейці прийшли в Індію з берегів Дніпра. А в

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні