Історичні топоніми та етноніми українського народу

києворуських літописах, наголошує Б. Рибаков, згадуються «останці» — ті, хто не виселився до Індії з Подніпров’я. Л. Клейн доводить, що перша міграційна хвиля із Праукраїни викотилася ще у IV тис. до н. е. , досягла Аралу і розбилась на дві: одна з них покотилась до Індії, друга — у Месопотамію. У Ведах є чимало фраз, із яких виходить, що білі колоністи Індії прийшли з якихось далеких країв. Ось така фраза із гімну «Рігведи» 22 мандали (частини) I: «Звідтам хай допоможуть нам Боги, звідки закрокував Вішну через сім місцевостей Землі».

Чимало дослідників сходяться на думці, що події головного міфу «Рігведи» про перемогу Бога аріїв Індри над демоном Врітрою причетні до українського Подніпров’я. Власне, фрагменти того міфу збереглися у варіантах українських обрядових пісень і традиційних ігор «Воротар» і «Володар». У санскриті є однокорінне із іменем Врітра слово вріті у значенні загорожа, тин, а також слово варута — захисник. Виходить, що Врітра — то захисник, володар якоїсь брами. Що то за володар і що то за брама така? Так от, якщо уважно проаналізувати усі рігведійські славені Індрі, то виявиться, що Індра уособлював закони природи, пов’язані зі змінами пір року. Але перехід від зими до літа блокує загорожа, брама, яку й охороняє її володар Врітра-Воротар. Ось чому в українських веснянках і традиційних весняних іграх і виступає головний персонаж, який зветься і Воротар, і Володар: «Воротар, воротар, воротарчику, Йа втвори, йа втвори вороточка»; «Ой ти володароньку, відчиняй воротонька», «Володар, володар, володаренько, Одчини райськії воротечка».

Із рігведійських описів діянь Врітри постають картини зими: «Стояв морок, що перешкоджав основі вод», «води стояли сковані». Врітра «перекрив води і Небо», «приховав води», «скував течію», «замкнув води». Та й сам Врітра у гімні «Рігведи» 32 мандали I оспівується як син води, син Богині Води Дану (у нас — Дана): «Потекла життєва сила тієї, чий син Врітра,

. Дану лежить, як корова з телям». Отже, Врітра — то просто — лід, зимовий холод. Інші картини — весни постають із рігведійських описів перемоги Індри над Врітрою: Індра «великі ріки зробив набухлими» (від льодоставу?), «привів у рух потоки», «випустив для бігу сковані води,. . вони мчались весело до моря», «пустив вперед життєдайне дихання» (весни?). Врітру «спалив Агні» (весняне сонячне тепло?). Такі картини — то нонсенс для постійно теплої Індії. Отже, головний міф «Рігведи» виник у погодних умовах, характерних для країв, де є чітке розмежування між зимою й літом, характерних для українського Подніпров’я. В українських веснянках та весняних традиційних іграх «Воротар» і «Володар» оспівуються дари тому Вротареві/Володареві: «золоті вербляночки», «золоте горняточко», «золотеє зернятко», «ярії пчолочки», «молодеє дитяточко у сріблі та в злоті», яке сидить «на золотім кріслі». Це дитятко — то весняне Сонце, сама весна. Під «тиском» таких дарів Воротар/Володар відчиняє «райськії воротечка», себто впускає рай-весну з її розмаєм зела, «райських дерев», прилетом «райських пташейок». Отже, і в рігведійських гімнах про конфлікт Індри та Врітри, і в українських веснянках та весняних іграх поетизується настання весни після зими. Такий міф, усе підказує, був занесений до Індії нашими подніпровськими предками.

Серед тих українських дослідників, хто доводить, що саме найдавніші ви хідці із Праукраїни колонізували витоки Інду, варто назвати В. Шаяна, Л. Силенка, В. Паїка, О. Братка-Кутинського,

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні