Історико-географічна довідка Кіровогр обл

Історико-географічна довідка Новоукраїнського району 
Кіровоградської області

Новоукраїнський район знаходиться у південній частині Кіровоградської області. На півночі він межує з Маловисківським районом, на сході – з Кіровоградським і Компаніївським районами, на заході – з Добровеличківським районом, на півдні – з Бобринецьким районом Кіровоградської та Братським районом Миколаївської області. Більша частина території району розташована у степовій зоні, крайня північна частина – у лісостепу, поверхня - рівнинна, розчленована долинами річок, балками та ярами, але на півдні знаходиться найвища точка області – 269 метрів над рівнем моря. Найбільші річки - Чорний Ташлик, Сухий Ташлик і Плетений Ташлик. Ґрунти головним чином чорноземні, основні корисні копалини – глина і граніт (кольорові гранити Капустянського родовища, що біля с. Кам’яний Міст, прикрашають архітектуру міст багатьох країн світу). Найпоширеніші породи дерев – дуб, ясен і липа, кущів – шипшина, глід і терен. Район має чотири природно-заповідних об’єкти – Войнівський (с. Ново-Олександрівка) та Явдокимівський (м. Новоукраїнка) заказники, пам’ятку природи Ташлицькі Скелі (м. Новоукраїнка) та заповідне урочище Горіхівську Балку (с. Воронівка); останнім часом, завдяки чудовому санаторію та природно-оздоровчому центру, все більше відомим стає Гусарське урочище (с. Піддубне), славне своєю цілющою мінеральною водою.

На землях Новоукраїнського району здавна кочували, зупинялися і селилися різні племена. Перші сліди людини тут датуються археологами добою неоліту. У скіфські часи (VI – III ст. ст. до н. е. ), за Геродотом, між Гіпанісом (Південним Бугом) і Борисфеном (Дніпром) існувала місцина під назвою Ексампей (у грецькому варіанті – Священні Шляхи), де скіфський цар Аріант встановив величезний казан, виготовлений із бронзових наконечників стріл, кількість яких відповідала кількості населення Скіфії. Існує наукова гіпотеза, що Гіпаніс починався Синюхою, а його притока, від якої пішла назва місця, це - річка Чорний Ташлик.

 Найвизначнішою археологічною пам’яткою, знайденою на цій території, є знаменитий Глодоський скарб – поховання дуже багатого і знатного вождя кінця VII ст. або початку VIII ст

н. е. з великою кількістю золотих і срібних виробів. Обрядова специфіка дає можливість припущення слов'янської приналежності похованого.

 У добу Козаччини терен, зайнятий тепер Новоукраїнським районом, входив до вольностей (превільованих земель) Війська Запорозького. Внаслідок невдалої війни з Туреччиною 1710 – 1713 рр. він підпав під владу Османської імперії, але після поразки турків у війні 1735 – 1739 рр. ввійшов до складу Бугогардської паланки Нової Січі.

У 1753 р. (за сенатським указом від 18. 08. 1753 р. ) ця територія була віддана Новослобідському козачому поселенню, з якого 14 травня 1754 року був сформований Новослобідський козачий полк. Від цієї дати починається стабільне заселення майбутньої Новоукраїнщини. Сотенною слободою полку був Сухий Ташлик (Глодоси), у складі полку перебували також поселення Павлівськ (Новоукраїнка), Чорний Ташлик (тепер у складі Новоукраїнки), Рівне.

У 1764 р. Новослобідський козачий полк був переформований у Єлисаветградський пікінерний полк, а його територія ввійшла до складу Єлисаветградської провінції Новоросійської губернії, створеної за указом від 30. 03. 1764 р. Командував полком Микола Адабаш, що відобразилося у назві місцевості, де тепер знаходиться однойменна залізнична станція.

У 1769 р. в Єлисаветградській провінції був поселений Молдавський гусарський полк, сформований з турецьких підданих православного віросповідання, які перейшли на сторону Росії під час російсько-турецької війни, розпочатої 1768 року. Полк складався із шістнадцяти поселенських рот. Штаб полку та штаб його 1-ї роти знаходились у Павлівському шанці (укріпленому поселенні), у Чорноташлицькому шанці

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні