Історико-краєзнавче дослідження села Карпилівка

Крутять вправо. Крутять вліво,

Щоби їсти не хотілось.

А спочатку, хоча німці нічого й не обіцяли, багато людей віри­ло, що вони визволяють від ста­лінського режиму, і жили надією на відбудову Української держа­ви. Найактивніше діяла ОУН. Вона наказала всім своїм чле­нам та прихильникам ревно взятися за розбудову політичного і культур­ного життя нації, йти на службу в ук­раїнсько-німецькі установи, охоронні формування, аби одержати зброю і у випадку наказу з Проводу мати з чим стати на захист Української дер­жави.

Але як радянський, так і німець­кий режими були варті один одно­го: на ініціативних українців-патріотів чекали арешти, табори, масові роз­стріли.

Внаслідок війни населення Украї­ни значно зменшилося: крім мільйонів загиблих на фронтах, ще мільйони було кинуто до радянських концтаборів або заслано до Сибіру, чимало закатовано або страчено. Репресій зазнали і карпилівці: Все­волод (Сава) Кирилюк, Леонід Бля­харчук, Любов Бляхарчук, Іон і Килина Климчуки, Таїсія Климчук, Олександр Сидорчук, Василина Сидорчук, Катерина Сидорчук, Аврам Сидорчук, Ніна Сидорчук, Пульхерія Сидорчук, Євгенія Си­дорчук, Юлія Білякова, Хівонія Білякова, Лідія Шпаковець.

Вирубавши українців-патріотів, затоптавши наш цвіт фізично чи мо­рально залякуванням, побоями, збайдужілих і зневірених радянські можновладці поженуть до колгосп­ної кошари:

Вже й війна відкотилась на захід, Та біда не залишила нас, Потяглися на північ обози, Стук у двері - по шкірі мороз. Закривавилась спина від позик І відкашлювавсь кров'ю колгосп. Як результат сумнозвісної опе­рації "Вісла" у 1945-47 pp. понад 500 тисяч етнічних українців змушені були переселятися до УРСР, бо землі їхніх предків переходили до Польщі. Із степового Донбасу і Кри­му, куди їх кинули, переселенці на коровах і пішки добиралися до За­хідної України, близької їм за при­роднокліматичними умовами, вірою і звичаями. Чимало сімей за-бужан знайшли притулок у Кар­пилівці і довколишніх селах

На­приклад, родини Лунів, Оліщуків, Васюр, Самуляків, Музичуків, Мух, Бохонків, Куців та інших. Самі кар­пилівці, сяк-так перебиваючись у повоєнному знекровленому й заст­раханому селі, ділилися хлібом, одягом і хатнім теплом з голодую­чими, які рушили сюди із східних об­ластей України, а також - Брянщини, Курщини, Бєлгородщини. Вони так і не побачили західняка-вампіра чи людиноненависника-бандита, як про це, захлинаючись від люті, трубила сталінська ідеологічна виш­колена братія.

Нині в Карпилівці є ансамбль художньої самодіяльності „Калина”, керівником якого є Ольга Василівна Якимчук. Вони проводять свої концерти не лише у нашому будинку культури, а і по всій області, прославляючи наше село.  

5. Характеристика музейних збірок

В Карпилівці музею нажаль немає, але у багатьох односельчан вдома є  приватні колекції. До цих колекцій входять прикраси, монети, знаряддя праці. Найбільше музейних екземплярів мають люди, які проживають в урочищі Студінки, оскільки, як вгадувалося вище, тут знаходилися заводи. Багато людей знайшли різні знаряддя праці і прикраси саме на своїх земельних ділянках, де раніше були побудови давніх часів. У Олександра Костюка є прикраси ще доби кам’яного віку. Загалом, якщо зібрати ці приватні колекції, можна створити чималий музей, але це все в майбутньому. Можливо колись у нашому селі буде збудований чудовий музей, такий як у сусідньому селі Городок, який посвячений меценату Барону Федору Штенгелю. Будемо сподіватись на це.  

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні