Історія Святої Туринської Плащаниці

Христа в базиліку Пресвятої Богородиці у Влахерні, поблизу Константинополя. Про Святу Плащаницю згадує у листі святитель Браулін, єпископ Сарагоський. У 640р. Арнульф, єпископ Галльський, у розповідях про своє паломництво в Єрусалим згадує і про її точні виміри. Про перебування Святої Плащаниці в Єрусалимі в перших роках IX ст. свідчить Єпифаній Монако. Повернення Святої Плащаниці з Константинополя в Єрусалим в VII ст. пов'язано, напевно, з розвитком у Візантії іконоборства (635—850р. ) і небезпекою її знищення.

В кінці XI ст. знову з'являються відомості про Святу Плащаницю з Константинополя. Імператор Олексій Комнін в листі до Роберта Фландрського згадує, що "серед найдорогоцінніших реліквій Спасителя в нього зберігаються Похоронні Полотна, знайдені в Гробі після Воскресіння". Згадки про "закривавлену Плащаницю Христа" надибуємо і в "Каталозі Царградських Реліквій" ігумена ісландського монастиря Миколи Сомундарсена за 1137р. За свідченням єпископа Вільгельма Тірського, у 1171р. імператор Мануїл Комнін показував йому і королю Єрусалимському Аморину Святу Плащаницю Христа, яка тоді зберігалася в базиліці Буклеона в Константинополі.

Особливу цінність має повідомлення Миколи Мазарита, який врятував Святу Плащаницю від вогню під час бунту імператорської гвардії в 1201р. "Похоронні Ризи Господні. Вони з полотна і ще зберігають духм'яний запах помазання; вони не розклались, бо покривали та зодягали нате, миром осипане, Тіло Безкінечного в смерті"

Мазарита вразило те, що Христос на Плащаниці цілком нагий — такого не міг собі дозволити жоден християнський художник.

Свідчення про зникнення Плащаниці з Константинополя під час розгрому міста в 1204р. хрестоносцями дає літописець IV Хрестового походу Робер де Кларі: "І серед інших був монастир, відомий під іменем Пресвятої Діви Марії Влахернської, де зберігалась Плащаниця, якою наш Господь був огорнутий. Кожну п'ятницю ця Плащаниця виносилась і піднімалась для поклоніння так, що можна було побачити Лик нашого Господа. І ніхто, чи то грек чи франк, не знав, що трапилось з цією Плащаницею після погрому і пограбування міста". Після зникнення Плащаниці з Константинополя про неї нічого не було відомо, то вона знову з явилась невідомо звідки; ЇЇ викрадали, не один раз вона горіла. Усі ці перипетії в наш час детально вивчені істориками.

5. Вивчення складу пилка, зібраного з Туринської Плащаниці ботаніком Фреєм, який виступив з доповіддю в Альбукерці в 1977р. , підтверджує перебування Святої Плащаниці в Палестині і перенесення її у Візантію та Європу. В сполуках пилка переважають або власне палестинські форми, або форми, які зустрічаються поблизу Єрусалиму, а також в сусідніх країнах (39 видів з 49). Європейські форми репрезентовані поодинокими видами. Висновки Фрея цілком співпадають з історичними даними про переміщення Плащаниці. Відповідні карти опубліковані в наукових виданнях.

Результати цих досліджень заперечують європейське походження Туринської Плащаниці. Важко уявити, як середньовічні фальсифікатори, не маючи жодних уявлень про сучасний палинологічний аналіз (вивчення спори та пилку — біол. ), але, побоючись викриття нащадками, їздили з Європи в Єрусалим і там збирали пилок рослин, що ростуть лише на околицях цього міста.

Таким чином, на підставі сукупності всіх даних, коротко викладених у п'яти пунктах, вік Туринської Плащаниці датується дуже чітко: від 30 до

1 2 3 4 5 6 7