Історія Святої Туринської Плащаниці

100р. до Р. Х. ; її близькосхідне походження не викликає сумнівів.   Як встановила судово-медична експертиза Плащаниці, на тілі Померлого було багато прижиттєвих кривавих ран від тернового вінця, від побиття бичами та палицею, а також посмертні виливи від пробиття списом, який вразив, на думку лікарів, плевру, легеню та пошкодив серце. Крім того, є сліди виливу крові в момент зняття з хреста і покладення Пречистого Тіла на Плащаницю.

Страшні сліди тілесних страждань чудом зберегла на собі Свята Плащаниця. Христа багато били. Били палками по голові, перебили перенісся. Вивчаючи Плащаницю, вчені навіть змогли вивчити товщину палиці, яка пошкодила Страждальцю ніс. Завдяки судово-медичній експертизі ми знаємо про муки Ісуса Христа навіть більше і детальніше, ніж про це розповідається в Євангелії.

Його били й бичами. Як свідчить Плащаниця, бичували два воїни: один високого зросту, інший трохи нижчого. Кожен бич в їхніх руках мав п'ять кінців, в яких були зашиті тягарці, щоб плітки міцніше охоплювали тіло, а зриваючись з нього, рвали шкіру. Як вважають експерти, Христа за підняті руки прив'язали до стовпа і били спочатку по спині, а потім по грудях та животі. Коли закінчили побиття, на Ісуса Христа поклали важкий хрест і наказали його нести на місце, де мало відбутися розп'яття — Голготу.

Таким був звичай: засуджені самі несли знаряддя своєї жахливої страти.

Плащаниця зберегла глибокий слід від тяжкого брусу хреста на правому плечі Христа

Христос, фізично втомлений та знесилений, не раз падав під тягарем Своєї ноші. Під час падіння розбив коліно і важка балка хреста вдарила Його по спині та ногах. Сліди цих падінь та ударів збереглись, за свідченням експертизи, на тканині Плащаниці. Судові експерти-медики зробили висновок, що менше ніж через сорок годин посмертний процес припинився, бо в іншому випадку збереженість плям крові, лімфи і т. д. була б суттєво іншою: на сорокову годину зіткнення всі відбитки розплились би, — їх неможливо було б упізнати. З Євангелії ми знаємо, що Христос воскрес через 36 годин після Свого поховання.

Криміналісти та медики звернули увагу на те, що тіло Розп'ятого легко відділилось від усіх кров'яних згустків, від усіх затвердінь сукровиці і навколосерцевої рідини. Натомість кожний лікар, кожна медична сестра знають, як важко відокремити бинти від присохлих ран. Зняття пов'язок — це дуже важкий та болючий процес. Ще донедавна перев'язки вважалися страшнішими за саму операцію. Христос же вийшов з Плащаниці, навіть не розгорнувши ЇЇ. Він вийшов з неї так, як після Воскресіння проходив крізь зачинені двері. Камінь від гробу був відвалений не для Христа, а для того, щоб в гріб могли ввійти мироносиці та учні Господа.

Як могло відбутися зникнення Тіла з Плащаниці без її розгортання та відриву пораненого тіла від тканини? Власне цей феномен примусив атеїста та вільнодумця професора порівняльної анатомії І. Деляже та атеїста професора хірургії П. Барб'є повірити в Христа і зробитись апологетами та проповідниками Плащаниці. Після ознайомлення з матеріалами досліджень невіруючий професор Сорбони Овелаг поринув в глибокі роздуми і раптом з просвітленим обличчям прошепотів: "Друже мій, Він дійсно

1 2 3 4 5 6 7