Історія Святої Туринської Плащаниці

воскрес!" Коли невіруючий англієць Вільсон в процесі своїх досліджень почав вивчати Плащаницю, то теж став католиком. Таким чином і медично-судові, й ізотопні дослідження Туринської Плащаниці підводять до визнання факту Воскресіння Христа. Чи всі це визнають?

Як не сприймали і не сприймають Христа, так і не сприймають Його Святу Плащаницю, яка чітко свідчить про страждання та Воскресіння Господа нашого. Ті, хто побачив та вивчив її, увірували, інші ж вигадують різні неправдиві та безглузді пояснення, лише щоб виправдати своє несприйняття Христа.

Наша віра не в Плащаниці, не в раціональному знанні, а в серці, в благоговінні та духовному досвіді. "Щасливіші ті, які, не бачивши, увірували". Плащаниця потрібна для Томи невіруючого. А для того, хто відкидає Бога, вона — неприємна скабка, про яку потрібно забути. Були й люди, які вимагали припинити публікацію матеріалів про Туринську Плащаницю. Коли ми, на урочисте великоднє привітання "Христос воскрес" відповідаємо "Воістину воскрес", то засвідчуємо своє вірування, а в піснеспівах "Воскресіння Христове бачивши" свідчимо про свій релігійний, духовний досвід. Він в нашому богослужінні, наших молитвах та житті, Він — в Таїнстві Святої Євхаристії.

Хронологія Туринської Плащаниці

У тридцяті роки після Різдва Христового, ввечері 7 квітня, Тіло Христа покладено до гробу «в білому простирадлі». У неділю вранці полотно знайдено порожнім. II століття в Едессу (сьогоднішня Урфа в Туреччині) прибуває надзвичайний портрет Ісуса на полотні.  

525 р. - Під час ремонтних робіт в храмі Мудрості Божої в Едессі знову знайдено портрет Ісуса, названий Мандиліоном (хустиною). Це незвичайний портрет, створений не людською рукою, нерукотворний. Його можна порівняти з Плащаницею, складеною в такий спосіб, що дозволяє побачити тільки лице.

944 р

- візантійські війська під час військового походу проти арабського султана Едесси заволодівають Мандиліоном і 16 серпня урочисто привозять його в Константинополь. І тут виявляється, що це насправді складена Плащаниця.

1147 р. - Людвиг VII, французький король, вшановує Плащаницю під час свого візиту до Константинополя.

1171 р. - Мануель І Комненон показує Амальрику, латинському цареві Єрусалиму, реліквії мук, серед них Плащаниця.

1204 р. - Роберт де Кларі, літописець IV хрестового походу, пише, що Плащаниця зникла з Константинополя і надійно схована.

1356 р. - Хрестоносець Жоффрей Чорний передає Плащаницю канонікам в Ліреї.

1389 р. - Петро д'Аркіс, єпископ Тоуерс, забороняє виставлення Плащаниці для загального огляду.

1453 р. - Маргарита Чорна, родичка Жоффрея, заповідає Плащаницю Анні, дружині князя Людвіка ді Савойя.

1506 р. - Папа Юлій II встановлює Свято Плащаниці 4 травня і формуляр Богослужіння Літургії вшановування Плащаниці, водночас дозволяє виставлення Плащаниці для загального огляду.

1532 р. - Пожежа в ніч з 3 на 4 грудня: срібний реліквіяр (рака), в якому зберігається Плащаниця, займається з одного боку, вогонь обпалює полотно вздовж складки, краплі розплавленого металу проникають через декілька шарів тканини. Через два роки монахині-клариски обшивають пошкоджені місця, які помітні і

1 2 3 4 5 6 7