Історія і діяльність піонерського руху в Україні

Піонерство – течія дітей і дорослих, які прагнуть бути першими. . . В різні історичні епохи піонерство мало своє обличчя

Початок ХХ століття – невеличкі дитячі формування, які займаються об'єднанням дітей навколо справ, важливих для часу розвитку комуністичних ідей: загони юних комуністів (юків), “Мурашники”, “Юнтрудармії”, дитячі посівкоми; дитячий комуністичний рух “Юний спартак”.  

1922 рік: об'єднання дитячих комуністичних груп у єдину піонерську організацію. В Україні активно діють спартаківські клуби, загони спортивного, навчального, туристичного, інтернаціонального спрямування.   

30-ті роки: самодіяльна громадська організація за рішенням державних, політичних структур переноситься до навчальних закладів. З'являються перші Палаці, будинки піонерів; керівники піонерських загонів, дружин – вожаті стають освітянами. Дитяча організація перетворюється у чітку ідеологічну структуру комуністичного виховання школярів. Самодіяльні, добровільні принципи піонерської організації поступаються чітким вимогам школи.  

З'являється лозунг “Піонер – то кращий”. До піонерів приймають кращих, кращих у навчанні.  

40-ві роки – роки випробування на мужність, вірність, відданість ідеалам своєї Батьківщини. Геройські вчинки тисяч українських дітей у роки Великої Вітчизняної війни. . .

Імена піонерів-героїв золотими літерами вписано до історії радянського народу

. .

Час відбудови післявоєнної України – час активізації діяльності піонерії: тимурівські загони, загони юних слідопитів, перші піонерські колгоспи, ланки, лісництва, малі дитячі залізниці, трудові акції по відродженню шкіл, дитячі наукові, творчі, самодіяльні об'єднання.  

50-60-ті роки – епоха грандіозних справ: марш юних ленінців “Завжди на поготові”, військово-патріотична гра “Зірниця”, змагання на приз “Золота шайба”, “Шкіряний м'яч”, “Чудо-шашки”, операції “Мільйон – Батьківщині”, “Зелене вбрання Вітчизни”, “Зернятко”, “Зелена аптека”, “Живе срібло”, дитячі фестивалі мистецтв, конкурс загонових концертів.           

70–80-ті роки: подальша політизація піонерської організації, утвердження стилю копіювання діяльності дорослих: бюрократизм, формалізм. Піонерство асоціюється із ідеологічним поняттям “маленьких комуністів”, майбутніх керманичів держави.

Піонерські організації діють в школах, де утверджуються як організації по управлінню дітьми. Самоврядування, добровільність, варіативність справ дитячого громадського гурту підміняються штучними формами шкільного самоврядування.

Як такої піонерської організації не існує. (Кадри вожатих освітянські, кадри керівників піонерських організацій – комсомольські; матеріальна база – освітянська, комсомольська, профспілкова).  

Наприкінці 80-х років республіканською радою Всесоюзної піонерської організації формується тимчасовий творчий колектив по підготовці створення першої в Україні самостійної, самодіяльної, добровільної дитячої організації. Поряд із прагненням створення сучасної дитячої організації існує бажання збереження Всеукраїнської масової спілки дітей і дорослих.          

21 листопада 1990 року ХІ зліт піонерів України прийняв рішення про утворення Спілки піонерських організацій України.

В основі СПОУ – принципи піонерства:

• Структурні – існують первинні, місцеві організації;

• Змістовність діяльності направлена на об'єднання дітей і дорослих навколо корисних і цікавих справ, справ що допомагають пізнавати світ, розкривати власний творчий потенціал, розумітись у загально людських цінностях, вміти бути корисними людям. Головними ознаками суті діяльності стають гра, лідерство, пошук. Піонерські організації відкриті для всіх дітей незалежно від їх національного, соціального, освітнього, релігійного, територіального положення. Піонерство – то є природне прагнення дітей бути першими; прагнення об'єднання у

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні