Історія міста Шепетівки

Батюшкова («Волинь, 1888 р. , с. 229) вказується, що в Шепетівці знаходяться гарячі джерела залізистих вод, «температура каких плюс 80 градусов. При источниках установлены хорошие купальни, что привлекают к себе много больных».

У 1888 році в Шепетівці почали працювати поштова контора, телеграфна станція. Швидкий промисловий розвиток Шепетівки зумовив значне зростання населення.

Дореволюційна Шепетівка - типове провінційне містечко царської Росії. Забудовувалась безладно. Лише одна вулиця - від цукроварні до залізничної дороги - була забрукована.

З культурних закладів діяла православна церква, костел та синагога. У роки першої світової війни Шепетівка опинилась у прифронтовій смузі. Сюди прибувало багато сімей-утікачів з Польщі. Безперервно йшли через залізничну станцію поїзди з пораненими солдатами. В грудні 1917 року у місті була проголошена радянська влада. В роки громадянської війни влада в Шепетівці багато разів мінялась, переходячи з рук в руки. У місті господарювали німці, білополяки, петлюрівці. . .

Закінчилась громадянська війна і містечко поступово почало відроджуватись. Почали працювати залізничне депо, лісопильня, цукровий, шкіряний заводи, паровий млин. Розвиваються кустарні промисли, які об’єднуються в артілі.

Містечко Шепетівка з березня 1923 року стає окружним адміністративним центром. В Шепетівську округу входило 13 районів.

29 травня 1923 року рішенням оргвиконкому містечку Шепетівка було надано статус міста (кількість жителів - 12072 чол. ). Центральною адмі-ністративно-територіальною комісією при ВУЦВКУ було прийнято наступне рішення: «Визнати, що м. Шепетівка більшою мірою відповідає окружному центру, чим м. Ізяслав, оскільки місто Шепетівка знаходиться в центрі округи, на перехресті двох залізниць, які зв’язують його з периферією округи. .

».

Переведення Шепетівки з розряду містечок в місто, знаходження в ній окружного центру, безумовно сприяло її соціально-економічному та культурному розвитку. У 1930 р. округи ліквідовуються, Шепетівка стає центром району. Чорною сторінкою в історії міста залишились роки голодомору та репресій.

Перед Великою Вітчизняною війною Шепетівка має 19 підриємств та цілий ряд промислових артілей. Загальна кількість населення складала 24830 чол.

4 липня 1941 р. місто було окуповане фашистами. Окупація тривала 952 дні. Важкі випробування випали на долю його жителів. В Шепетівці було знищено 10 тис. мирних жителів, близько 2 тис. вивезено на каторжні роботи до Німеччини. У концтаборі для військовополонених замордовано 20 тисяч чол.

Були зруйновані всі промислові підприємства, 1908 житлових будинків, будинок культури, будинок піонерів, школи, бібліотеки, залізничний вузол і вокзал.

День 11 лютого 1944 р. - особливий для жителів міста. Ця дата залишиться в пам’яті, як друге народження міста. При його визволенні радянські воїни виявили небачений героїзм. Багато славних синів Батьківщини, рядових і офіцерів віддали за Шепетівку своє життя. В чотирьох братських могилах покоїться близько 2 тис. бійців.

В повоєнні роки Шепетівка була відбудована. Розпочався інтенсивний розвиток промисловості. Реконструюються зруйновані заводи, будуються нові. Нині Шепетівка - промислове місто. Продукція заводу культиваторів, деревообробного комбінату, маслозаводу, м’ясокомбінату, цукрокомбінату знана далеко за межами України. Значний внесок у розвиток міста вносять гранітні кар’єри, хлібозавод, ремонтно-транспортне підприємство, завод будівельних матеріалів, реалбаза хлібопродуктів, держлісгосп, шляхово-експлуатаційна дільниця, локомотивне і вагонне депо, ВАТ «Шепетівкагаз» та інші. Значна увага приділяється благоустрою, впорядкуванню доріг, газифікації.

1 2 3 4