Історія моєї місцевості. Рівне

Палац від того часу почав руйнуватись, у такому стані його описав Володимир Короленко у «Дітях підземелля». На початку XXст. його частково відбудували. У відновлених приміщеннях відбувались різноманітні мистецькі заходи. Лише після пожежі 1929 року палац вже не відновлювався та був розібраний для потреб міста після закінчення Другої світової війни.

 На превеликий жаль, палацово-парковий комплекс князів Любомирських залишився лише у документах, спогадах, світлинах, у вигляді макету на виставці «Старе Рівне». Сьогодні про колишній замок та палац нагадує лише вулиця Замкова. . .

 У відродженій Українській державі відтворюються історико-архітектурні пам'ятки, відновлюють свою роботу перші вищі навчальні заклади. Настала доба подбати про відбудову центрів культури, тих місць, які стали певними символами, візитними картками міст. Якщо такі титанічні символи у вигляді замків збереглись у Луцьку та Кам'янці-Подільському, древні храми у Києві та Чернігові, то Рівне не має тієї історико-архітектурної споруди, яка б відтворювала його історію, була б відома в багатьох куточках світу. Відбудова рівненського замку, хай сьогодні це звучить майже фантастично, безумовно дала б могутній імпульс для розвитку духовності та культури рівняй. Саме тут повинен відкритись місцевий музей, у дитячих гуртках виростатимуть справжні патріоти міста, які, знаючи його минуле, обов'язково подбають і про майбутнє. Відбудований палац стане найкращим пам'ятником визначним володарям Рівного та одним з головних туристичних об'єктів міста.

 

СПОМИН ПРО ЦЕ МІСТЕЧКО

Відвідувачі Рівненського обласного краєзнавчого музею, заходячи до його приміщення, відразу звертають увагу на дошку із зображенням барельєфа Володимира Галактіоновича Короленка. Видатний письменник народився 15(27) липня 1853 року в Полтаві, а в нашому місті успішно закінчив Рівненську реальну гімназію, що колись розташовувалась у будинку, де тепер знаходиться музей. Господар багатодітної родини Галактіон Панасович Короленко отримав призначення на посаду Рівненського повітового судді і родина приїхала до Рівного влітку 1866 року. Тож 13-річного Володю віддали до Рівненської гімназії.

У 1866-1867 навчальному році Володимир пропустив 74 уроки: 25 — у першому півріччі і 49 — у другому. Причина, певно в тому, що, як свідчить один із старожилів Рівного, який знав Короленка ще з дитинства, хлопець був рухливим і «відчайдушним пустуном». «Природно, що рухливість як характер, з однієї сторони, і поетична, романтично настроєна польсько-українська натура, з другої, погано в'язалася зі школою, з сухими уроками, сердитими вчителями і всією шкільною обстановкою тодішнього часу взагалі», — писала про нього газета «Юго-Западная Волинь», що виходила на початку XXстоліття в Рівному і яку редагував А. Карпиловський. І все-таки з часом Короленко зрозумів, що без знань тяжко торувати дорогу в житті. Тож у 1871 році він закінчив реальну гімназію зі срібною медаллю. Свої юнацькі роки, проведені в Рівному, В. Короленко описав в «Історії мого сучасника». Перебуваючи в Рівному, він познайомився з своїми ровесниками, що згодом дало можливість письменнику відтворити життя знедолених у творі «Діти підземелля». До речі, події, описані тут, відбувалися на уніатському кладовищі (нині район гімназії по вул. С. Ковалевської).

 Іменем В

Короленка названо один із центральних майданів Рівного, середня школа № 1. Йому присвячена меморіальна кімната в експозиції Рівненського обласного краєзнавчого музею, де є безцінні матеріали, які протягом трьох десятків років збирав його родич — москвич Олександр Веніамінович Храбровицький.

 Свого часу московські кіномитці екранізували прекрасний твір Володимира Короленка «Сліпий музикант», використавши архітектурний комплекс князів Хоткевичів у Млинові. Письменник з документальною точністю, на високому художньому рівні розкриває історію Полісся, згадує роки, проведені в гімназії, своїх учителів, гімназистів, розповідає про побут і звичаї не лише рівняй, а й селян, котрі проживали поблизу Рівного, в яких йому довелося побувати, зокрема в селі Харалуг нині Корецького району.

 Буваючи в селах, він знайомився з людьми, вивчав їхні народні звичаї, перекази, легенди, пісні.

 «В історії мого сучасника» Володимир Короленко описував зустрічі з нашими земляками, зокрема з братом колишнього свого вчителя, викладача словесності Рівненської реальної гімназії ~ Олексієм Андрієвським. Той був заарештований за те, що брав участь в організації таємного друкування українських книг.

Тодішнє законодавство Росії забороняло видавництво книг українською мовою. В Іркутській в'язниці В. Короленко зустрічався з рівнянином Людвігом Кобилянським, слюсарем, який працював на фабриках спочатку в Пінську, потім у Варшаві, де брав активну участь у революційній пропаганді серед робітників, за що був висланий на каторгу. Йому письменник присвятив теплі слова: «У всіх його прийомах простежується крайня щирість, і я зрозумів, чому він з такою легкістю віддався боротьбі. . . »

 Володимир Короленко протягом всього свого життя підтримував тих, хто потребував певної допомоги. Так, у листі, адресованому І. Луницькому, історику і громадському діячеві, професору Київського університету, він писав: «Вчора, а, можливо, і одночасно з цим листом, Ви, мабуть, отримали рекомендовану бандероль з відтисками трьох оповідань:

 «Старці», «Утоплена» і «Замчисько» — Ф. Кудринського, який народився в Степані (нині Сарненського району). Свої твори він друкував на сторінках журналу «Киевская старина». Якщо у Вас знайдеться час проглянути їх, то, мабуть, Ви погодитесь зі мною, що в автора є безсумнівний талант, від якого так і віє нашою малоруською природою, мовою, знанням нашого звичаю, звороту мови, переказу. . . Чи не зможете Ви, як місцева людина, допомогти йому влаштуватися в Київській чи Волинській губернії інспектором учи­лищ або що-небудь в цьому роді по педагогічній частині. . . »

 У Рівному біля церкви св. Степана на Грабнику поховані батько письменника — Галактіон Панасович та сестра — Олександра. Сам же Володимир Короленко похований у Полтаві, а помер він 27 грудня 1921 року.

 Громадськість України широко відзначила 150-річчя від дня народження Володимира Короленка.

 

Використана література

  1. Рівне-720: від давнини до сучасності. Книга 1 та 2. - Рівне: Волинські обереги, 2003р.
  2. Рівненська Державна Обласна Бібліотека – «Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії»).
1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні