Історія олімпійських ігор сучасності

План

Загальна характеристика першого періоду Ігор Олімпіад (1896 – 1912 рр) 2

Загальна характеристика другого періоду Олімпіад (1920 – 1948рр) 5

Загальна характеристика третього періоду Олімпіад (1952 – 1988рр) 9

Початок четвертого періоду олімпійського руху сучасності 13

 

Загальна характеристика першого періоду Ігор Олімпіад (1896 – 1912 рр)

Першим президентом МОК був обраний грек Деметріос Вікелас, а генеральним секретарем – француз барон П’єр де Кубертен. Через два роки Вікелас пішов у відставку, і пост президента з 1896 року зайняв Кубертен.

Для розширення членства в МОК була розроблена своєрідна, далеко не демократична система поповнення його складу, згідно якої нові кандидати не делегуються відповідною країною в МОК, а обираються ним самим. В силу цього обрані члени Комітету не представляють в МОК власну країну, а, навпаки є його представниками МОК в своїй країні. Було заявлено також, що членів МОК слід обирати з таких авторитетних діячів, котрі відіграють значну роль в спортивному житті своїх країн.

Рішенням установчого конгресу офіційною мовою МОК була обрана французька. У спеціальній статті Хартії було записано, що ігри слід організовувати раз на чотири роки в одному з великих міст будь якої країни. Та чи інша олімпіада може не відбутись через якісь причини, однак це не може змінити періодичність проведення ігор і тривалість чотирирічного інтервалу між ними. Всі згодились з тим, щоб адміністративним центром МОК став Париж.

З найбільшою стриманістю рішення МОК було сприйняте грецьким урядом, котрий заявив восени 1894 року, що через проблеми з державним бюджетом Афіни не можуть взятися за організацію олімпіади з метою подолання труднощів, що виникли Кубертен почав подвійну дипломатичну гру: з одного боку він запропонував Будапешту провести перші олімпійські змагання в рамках святкування тисячоліття Угорщини, з іншого боку – через грецьку опозицію і короля спробував здійснити тиск на уряд Греції, з тим щоб воно змінило свою негативну позицію

МОК успішно витримав перше випробування, і Афінські ігри вдалось провести без особливих перепон у зв’язку з підготовкою чергових Ігор олімпійський рух кожен раз стикався все з новими і новими проблемами. Наприклад, Ігри, в Парижі, Сент-Луїсі і Лондоні, Супроводжувалися труднощами пов’язаними з проведенням всесвітніх виставок. Напередодні Стокгольмської Олімпіади довелось вирішувати проблеми пов’язані зі спробами зачепити національну свідомість угорців, чехів та фінів.

В період до 1914р включно Конгрес МОК скликався 6 разів на них запрошувалися також представники національних комітетів і міжнародних федерацій.

У 1898 році Другий Конгрес МОК, що відбувся у Гаврі, поруч з актуальними поточними справами обговорив питання, пов’язані з оздоровчим характером спорту, і проблеми спортивної педагогіки. Тут ще не окреслилися будь які істотні розбіжності.

Третій Конгрес МОК, що відбувся у 1905 році у Брюсселі, обговорив питання про єдині правила проведення змагань.

У 1906 році на зібраному в Парижі IV конгресі обговорювалися питання видання спортивної літератури, також тут довелося зіткнутися з проблемою суперництва за право проведення чергових Ігор (Сент-Луїс – Чикаго), з проблемою любительства та уніфікації правил змагань. На П’ятому Конгресі в Лозанні (1913р) на порядку денному стояли питання спортивної психології. Темою Шостого конгресу в Парижі (1914р) були олімпійські правила.

В період між

1 2 3 4 5 6 7