Історія розвитку гідробіології

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГІДРОБІОЛОГІЇ

Ще до виникнення гідробіології як науки почалося накопичення фактів, складових її науковий багаж. Можна відзначити наступні помітні події цього процесу:

1. 1650 р. Б. Варениус виділив чотири типи озер по присутності або відсутності приток і поверхневого стоку.

2. 1674 р. Антуан ван Льовенгук описав мікроскопічну водорость спірогіру, деякі особливості динаміки водоростей в озерах, вплив на неї вітру.

3. 1730 р. де Дулье описав і зміряв сейши.

4. 1780 р. Соссюр описав теплову стратифікацію озер.

5. 1810р. Сер Джон Леслі вивчив формування фізичної структури водного тіла деяких шотландських озер під впливом надходження світла і тепла, вітру, температури води.

6. 1819 р. Де ла Беш описав металімніон (термоклин) в Женевському озері.

7. 1826 р. Де Кандолль виконав перший науковий опис цвітіння водоростей в озері.

8. 1845 р. Й. Мюллер описав планктон.

Починаючи з середини XIX в. гідробіологія починає оформлятися в самостійну науку. Ніщо не відбувається само по собі і, природно, науки про життя вод зажадали якісь практичні потреби людства. Перша з них – турбота про хліб насущному. Ілюзія невичерпності рогу достатку – промислу продуктів океану розсіялася: відбулося зниження промислу устриць і мідій, улови риби зменшилися, китобійний промисел став скорочуватися. Виникла необхідність реально оцінювати запаси об'єктів промислу, особливості їх відтворення і можливість штучного розведення. Друга – небезпека спраги. Загроза забруднення джерел питної води – прісних водоймищ завдяки розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, зростанню населення стала реальною. Стало потрібно зрозуміти механізми самоочищення природних вод

1 Теплову або температурну стратифікацію засновано на аномальній властивості води – наявності максимуму щільності при 4°С. Завдяки цьому і вода з температурою як вище так і нижче за цю, займає вищерозміщені слоєводного тіла, а вода з температурою максимальної щільності – нижні.

2 Металімніон, термоклин або шар температурного стрибка відокремлює шари води з температурою максимальної щільності від вищерозміщених. Починаються планомірні роботи, які з повним правом вже можна назвати гідробіологічними. Московське суспільство любителів природознавства в 1867 р. організовує вивчення підмосковних озер.

У 1872 р. утворюються перші морські біологічні станції: у Севастополі, заснована А. О. Ковалевским (нині – Інститут біології Південного Морея АН України), і в Неаполі, заснована А. Дорном. Морська біологічна станція на Атлантичному побережжі США грунтується А. Агассизом в 1876 р. в Ньюпорте. Виникають і біологічні станції для вивчення прісноводих водоймищ.

У 1880 р. в Богемії (Чехія) А. Фриген створив станцію на Почерніцком ставку; у 1890 р. – в Германії на оз. Полон (нині Макс-Планк Інститут Лімнології); у 1891 р. в Росії на оз. Глибоке, потім в 1896 р. на оз. Бологовськом. Наступає черга водотоків: у 1894 р. – на р. Ілінойс в США, в 1900 р. – на р. Волзі в Саратові. Створюються пристрою для кількісного обліку гідробіонтів. В. Гензен в 1887 р. винаходить знаряддя лову планктону – спеціальну конічну мережу з дрібнопористого шовкового сита («газу»). Й. Петерсен розробляє дночерпальник. Наука

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні