Історія розвитку сучасної української літературної мови на уроках рідної мови

тобто так, як у сучасній російській мові, хоча існує більше підстав озвучуючи їх по-українському.

Дещо спрощуючи проблему, можна констатувати, що сучасна літературна мова українців генетично пов’язана з розмовною, живою, народною мовою київської Русі, а літературна мова росіян – з писемною мовою Київської Русі, тобто перенесеною з Болгарії і “давньорусифікованою” (українізованою) в Києві церковнослов’янською мовою.

За підрахунками академіків близько половини елементів сучасної російської літературної мови – за походженням книжнослов’янські, генетично пов’язані з південнослов’янською давньоболгарською мовою. Елементи  східнослов’янські складають її другу половину. Важко сказати чого більше в цій східнослов’янській половині сучасної російської літературної мови – українсько-білоруського чи власне російського, в усякому випадку дуже багато спільного східнослов’янського.

Як бачимо, російська літературна мова дає більше підстав вважати її за “гібридну”, “штучну”, однак такими епітетами чомусь (зрештою, відомо чому) наділяється українська мова. А взагалі, називати мови “гібридними”, “неприродними”, “головними”, “другосортними” і т. п. Можуть хіба що вчені, котрі примішують до науки політику і котрі в храмі науки є не жерцями, а торжниками, що продаж і купівлю творять.

Сучасні гіпотези про походження української мови

Останніми роками  в Україні з’являються публікації, автори яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Поновлюються в обігу дослідження учених минулого століття (Е. Классен, А. Чертков, М. Красуський та ін. ), за якими українська – одна з найстаріших державних етносів. Поглиблюється вивчення спорідненості української мови  з санскритом – літературною мовою індійських аріїв, котрі декілька тисяч років проживали в північному Причорномор’ї.

Дослідниками доведено, що найдавніший шар “Рігведи” (близько 4500-2500 р. р. до н

е. ) –книги давньоіндійських священних гімнів, пов’язаний з територією на північ від Чорного моря.

Проблема походження мови

Проблема походження мови є дуже складною. Припу­щення про походження мови робляться умоглядно шля­хом міркувань, бо первісна мова не має пам'яток письма.

Перш ніж розглянути різні гіпотези з цієї проблеми, слід наголосити на тому, що питання походження мови треба відрізняти від питання походження конкретних мов світу. Конкретні мови, навіть дуже давні, виникли не ра­ніше 10 тисяч років тому, тоді як людство заговорило де­кілька сот тисяч років тому.

Коли і як з'явилася мова, якою вона була на перших етапах розвитку людства цікавить людей із найдавніших часів, однак до наших днів немає загальноприйнятої від­повіді на них.

В античні часи (V—IV ст. до н. е. ) проблема походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали, що назви предметам даються не довільно, а відповідно до їх природи, що свідчить про природний характер мови і, від­повідно, закономірну біологічну зумовленість її виникнен­ня. Представники школи Демокріта стверджували, що назви зовсім не пов'язані з природою речей, що жоден предмет не потребує її. Назви предметів потрібні тільки людям для передавання думки про предмети іншим і тому встановлю­ються за умовною домовленістю. Це є свідченням того, що й мова виникла свідомо, за домовленістю.

У XVII—XIX ст. з'явилося кілька гіпотез походження мови — звуконаслідувальна, звукосимволічна, вигукова, соціального договору, трудових вигуків, жестів та ін.

Звуконаслідувальна  гіпотеза. Полягає в тому, що

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні