Історія розвитку сучасної української літературної мови на уроках рідної мови

зв'язків не було, то розвиток норвезь­кої мови в Норвегії та Ісландії пішов різними шляхами. Сучасна ісландська мова — це законсервована норвезька мова IX ст. Із єдиної сербсько-хорватської мови останнім часом виникли дві мови — сербська і хорватська.

Інтеграція — протилежний диференціації процес, за якого з декількох мов чи діалектів виникає одна мова. Так, приміром, у IV—II ст. до н. е. в Греції зливаються різні діалекти в одне койне (від гр. koine diälektos "спільна мова"). Це не значить, що стався "сплав" діалектів. В ос­нову койне ліг аттичний діалект, який увібрав у себе еле­менти всіх інших діалектів.

Інтеграція — результат контактування мов. Залежно від характеру контактування (форма, сила і тривалість контактування) виникають різні явища: від звичайних за­позичень слів, звуків, граматичних категорій до появи спрощених мов для тимчасового спілкування між різно­мовними прошарками населення, створення креольських мов та мовної асиміляції.

Прикладом дуже спрощених мов, які використовуються для спілкування між представниками різних етносів, є піджини (від Pidgin English, де pidgin спотворене англ. business "справа, діло, діловий"). Pidgin English вживався при спілкуванні китайців і європейців на півдні Китаю. Наве­демо маленький діалог:

Ju mek ivnirj dres for mat, haumac ju wonci?

Spos blorj dasnsirj dres, mat wonci twelu doler.

(— Якщо ви зробите мені вечірнє плаття, скільки ви за нього захочете?

— Якщо це бальне плаття, то я хочу 12 доларів)

Отже, характерними ознаками піджинів є спрощення граматичної структури мови. У даному разі — усунення флексій (blon замість усіх форм to be) і суплетивних форм (таi ту і I). Іншим прикладом піджина може слугува­ти Russonorsk (в іншому варіанті — ruska norsk), що вико­ристовували російські та норвезькі рибалки. Це своєрідна суміш російських та норвезьких слів на зразок: Moja tvoja ре vater kasstom "Я тебе у воду кину". Факт піджина був засвідчений уже в XI ст. Так, скажімо, купці та моряки Середземномор'я (араби, греки, італійці, турки) від XI до XVII ст. використовували допоміжну мову lingua franca, в основу якої було покладено романські діалекти між Мар­селем і Генуєю.

Піджини, як правило, недовговічні. Однак трапляються випадки, коли така мова закріплюється надовго, стає єди­ною (рідною) мовою для певного колективу її носіїв. Таку мову називають креольською (від ісп. criollo "креол, тобто людина мішаного походження від батьків двох рас — білої і кольорової"). Для креольських мов характерне масове, але не повне засвоєння колонізаторської мови. Нині існують кре­ольські мови на основі англійської (джакватаак на Ямайці, гулла на узбережжі Південної Кароліни, таки-таки і сара-макка в Сурінамі); французької (мавританська, таїтянська), португальської (пап'яменту на острові Кюрасао).

У креольських мовах відбувається спрощення грама­тики (зникають категорії роду, числа, часу, відмінка, але з'являються аналітичні (лексичні) способи вираження цих значень; особливо велика роль у вираженні таких значень належить прийменникам).

За активного і тривалого контактування може відбу­тися схрещення мов, внаслідок чого виникає нова мова. В основі такої мови — одна з контактуючих мов (мова-переможниця). Інша (переможена) мова залишає "сліди" в новоутвореній мові, які називають субстратом і супер­стратом.

Субстрат

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні