Історія розвитку зачіски Давньої Греції

Історія розвитку зачіски Давньої Греції

  В античній культурі тіло людини вперше стало роздивлятися як дзеркало, відображаючи єдність й досконалість світу. Вже в античні часи кольори мали своє символічне значення, так наприклад білий колір був закріплений за аристократією, а чорний, червоний, темно-зелений і сірий – виражав печаль.

  Про зачіски Давньої Греції можна судити по пам’ятникам скульптури, предметам прикладного мистецтва. Перукарське мистецтво було вже на високому рівні. Процес причісування у греків був своєрідним церемоніалом. Раби-перукарі повинні були не тільки швидко і уміло зачісувати голову клієнта, але й, як в архітектурі, скульптурі притримуватись правлячої гармонії і естетики. За порушення пропорцій невдаха суворо карався. Причісування, фарбування волосся, завивка виконувались добре навченими рабами. Кожний з них виконував тільки одну операцію. Ці процедури займали багато роботи і часу. Можливо через це в Давній Греції були вдосконалені металеві стержні для завивки волосся, отримавши назву – кала міс. Ці найпростіші кібці значно відрізнялись від кібців нашого часу. Вважається, що в Давній Греції з’явились перші перукарі, які за назвою кібців стали називатися – кала містерами. Раби–кала містери

Цінувались значно дорожче звичайних рабів. Вони користувалися положенням своїх господарів, їм дозволялися деякі привілеї, яких були позбавлені інші раби виконувавши роботу по дому. Продавали їх звичайно рідко.

 Від природи греки мали пряме, чорне волосся. Разом з тим літературних та драматургічних творах нерідко виспівувались золотокудрі красені, Модним кольором у Греції вважався білокорий, тому фарбування не було чимось незвичним. Можливо жінки змінювали природній колір волосся, за допомогою лужних сполук. Для освітлення волосся також використовувався дрібно помелений рис та борошно. В особливо святкових випадках зачіски обсипались золотим порошком

З розвитком Грецького суспільства зачіска стала відображати соціальне положення людини.

 В період архаїки чоловічі зачіски відрізнялись простотою ліній і силуетами були схожі на жіночі. Це були довге волосся завите в спіральні локони чи волосся, заплетене в коси і вкладені в гарні низькі пучки. Часто волосся підв’язувалось стрічкою, яка обхвачувала всю голову. Зачіски цього періоду можна побачити на скульптурах з Акрополя. Чоловічі зачіски робились з довгого, старанно завитого волосся, яке спадало на плечі і спину. Сама розповсюджена була зачіска з волосся заплетеного за вухами. При цьому на лобі волосся вкладали в густий чубчик з маленьких косо подібних чи серпоподібних локонів. Давньогрецькі майстри маючи великий смак і почуття гармонії, виробляли свої зачіски завжди з урахуванням віку, особливостей обличчя і фігури. Другою розповсюдженою чоловічою зачіскою була густа грива з завитого волосся – зачіска бога Зевса. Локони лежали гарними вертикальними рядами.

 В?–? ст. до нашої ери ці зачіски поступово зникли. Їх місце зайняли акуратні маленькі перуки з підстрижених крупно завитих купрів. Чіткі лінії локонів обмальовували силует голови. Ці зачіски не відрізнялись різноманітністю, всі вони були гарно виконані з короткого волосся. Різними були тільки види завивки, так як в це час їй приділялась велика увага. Завивка робилась гарячим і холодним способами. Техніка виконування зачісок весь час вдосконалювалась. В зачісках використовувались різні види локонів – колоподібні, спіральні, трубчасті.

 В період розвитку Афінської державності чоловічі зачіски поступово набирають тупості, дивакудватості і ніжності, проявляється деяка жіночність. Прикладом такої тяжкої зачіски може служити зачіска Аполлона

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні