Історія слов'янського мовознавства

фонетичне значення зредукованих голосних ь і ь; б) зазначив, що г, к, х не могли сполучатися з голосними переднього ряду, а після ж, ч, ш, ц, ці не зустрічалися в давній мові голосні заднього ряду о, у; в) з'ясував, що короткі прикметники раніше відмінювалися за зразком іменників, а повні при­кметники виникли пізніше в результаті приєднання вка­зівних займенників до коротких форм; г) звернув увагу на те, що старослов'янська мова не мала дієприслівників, а були тільки дієприкметники та ін.

Але найбільшим досягненням автора було з'ясування справжньої природи юсів: він перший установив носовий характер їх.

У цій же праці О. Востоков висловив обгрунтовану думку, що «чим глибше в старовину йдуть писані пам'ятки різних слов'янських діалектів, тим більшу подібність вони мають».

У 1843 р. О. Востоков видає Остромирове євангеліє — дорогоцінну пам'ятку XI ст. , найдавнішу східнослов'ян­ську рукописну книгу, додавши до неї лінгвістичний ко­ментар ї словник.

Йому належить дослідження граматичної будови старо­слов'янської мови: «Грамматические правила славянского язика, извлеченньїе из Остромирова евангелия» (1843), «Грамматика церковнославянского язь;ка, изложенная по древнейшим оного письменньзм памятникам» (1863), «Грам­матические обьяснения на три статьи Фрейзингенской рукописи» (1865).

Багато зробив О. Востоков у справі датування різних пам'яток. Він сумлінно і плідно працював у галузі палео­графії, тому цілком слушно І. І. Срезневський вважає його засновником слов'янської палеографії. Палеографічний аналіз І філологічне коментування супроводжує такі праці О. Бостонова: «О славянской рукописи XI в. , содержашей перевод творений св. Григория Богослова» (1825), «Извес-тие о вновь открытых древних славянских рукотшсях» (1825), «Дополнения й поправки к известию о Супрасльской рукописи ХІ в. » (1826)

Неабияке значення для розвитку науки про старосло­в'янську мову мала праця О. Востокова «Описание русских й славянских рукописей Румянцевского музея» (1842), у якій дослідник чітко розмежовує болгарську, сербську, російську (північну і південну) редакції (ізводи), що спри­яло відмежуванню власне старослов'янської мови від її подальших видозмін, зокрема від сєредньоболгарської мови.

Протягом 1858—1861 рр. О. Востоков видав два томи «Словаря церковнославянского языка». Вчений брав участь у складанні «Словаря церковнославянского й русского языка» (1847), виданого Російською Академією.

В. І. Григорович (1815—1876) багато уваги при­діляв вивченню слов'янських рукописів. Йому належить відкриття значної кількості і придбання ряду цінних ста­рослов'янських пам'яток.

У 1848 р. він видав «Очерки путешествия по европейской Турции», де повідомляє про рукописи, що знаходяться в різних монастирях, і дещо про болгарські та македонські говірки.

В. Григорович досліджує питання відношення кирилиці до глаголиці. Йому належать такі праці, присвячені вивченню старослов'янської мови: «Изыскания о славянских апостолах» (1847), «О значений церковнославянского языка» (1851), «О древних памятниках церковнославянской лите-ратурьІИ1851), де дано класифікацію 12 кириличних і 7 гла­голичних пам'яток на основі палеографічних даних і ана­лізу мови їх; «О древней письменности славян» (1852), «Славянские древности» (1879), «Славянские наречияз (1884).

І. І. Срезневський (1812—1880) все життя при­святив дослідженню давніх пам'яток. Він відкрив і видав деякі найдавніші пам'ятки, вивчення яких сприяло попов­ненню знань про старослов'янську мову: «Издания Реймского евангелия» (1846), «Древние письмена славянские» (1848) — і висловив думку, що глаголиця складена за зраз­ком кирилиці в Болгарії

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10