Історія слов'янського мовознавства

в IX—X ст. ; «Новые исследования о наречии старославянском» (1852). Згодом учений вирішив серйозно зайнятися вивченням глаголиці і глаголичних пам'яток. Найбільш відомі праці ї. Срезневського, при­свячені цьому питанню, такі: «О глаголитскои письмен­ности» (1856), «Древние глаголические отрьгвки, найденньїе в Праге» (1857), «Следьг глаголицьі в памягниках X в. » (1858), «Древние глаголические памятники» (1861 — 1863), «Древние глаголические памятники, сравнительно с памятниками кириллицы» (1866), «Добавочные заметки о древних глаголических памятниках» (1868), «О древней глаголиче-ской рукописи, хранящейся в Кневской духовной академии» (1876). Однак питання про час складення глаголиці зали­шилося нерозв'язаним.

І. Среяневський дуже багато часу присвятив вивченню пам'яток кириличного письма. Тут слід назвати такі праці: «Сведения й заметки о малоизвестных й неизвестных па­мятниках» (1864), «Древние памятники письма й язьїка юго-загтадных славян (ЇХ—XII вв. )» (1865), «Древние сла­вянские памятники юсового письма, с описаниемих й с замечаниями об особенностях их правописапия й языка» (1868), де дано аналіз мови і палеографічних особливостей 33 пам'яток XI—XIV ст. , з яких раніше були відомі тільки чотири; «Несколько притюминзний о Супрасльской рукописи XI в. » (1872).

І. Срезневський був кваліфікованим палеографом. Його перу належить: «Известие о глаголическом четвероевангелие Зографского монастыря» (1855), «Вьшиски из списка Пандекта Антиохова XI в. » (1858), «Палеографические заметки, сделанные во время путешествия летом 1860 г. »,

«Глаголические буквы на Иверской грамоте 982 г. » (1861— 1863), «Отрывки из древнего глаголического служебника»

(1863) та ін

Найбільшим внеском ученого у слов'янське мовознав­ство е словник, який вийшов уже після його смерті,— «Материалы для словаря древнерусского язика» (1893— 1912). Незважаючи на те, що значний матеріал автор не встиг остаточно опрацювати, цей словник має велике зна­чення у вивченні лексики давньоруської й Інших слов'ян­ських мов, зокрема старослов'янської.

О. М. Б о д я н с ь к й й (1808—1877) видав ряд ста­рослов'янських пам'яток і написав розвідки у цій галузі: «О времени происхождения славянских письмен» (1855), «Новые открьітия в области глаголицы» (1856), «Московские глаголические отрывки» (1859), «Акт Зографского монастыря на Афоне» (1873).

Ф. І. Б у с л а є в (1818—1897) багато працював у га­лузі російської мови. Однак такі дослідження, як «О влиянии христнанства на славянский язик. Опыт истсрии языка по Остромирову евангелию» (1848), «Палеографиче-ские й филологические материальї для истории письмен славянских» (1855), «Историческая хрестоматия церковно-славянского й древнерусского язьїков» (1861), «Учебннк русской грамматики, сближенной с церковнославянской» (1869), свідчать, Ідо він зробив певний внесок і в розвиток слов'янознавства, застосував порівняльно-історичний метод при вивченні російської мови.

Відкриття багатьох пам'яток російськими вченими, дослідження і вивчення їх супроводжувалися дальшим порівняльно-історичним вивченням старослов'янської мови.

Значною подією в галузі слов'янознавства було видання нових праць, - серед яких з'являються дослідження і зару­біжних учених,

Словенець Ф. М і к л о ш й ч (1813—1891) — віденський учений — плідно працював у галузі слов'янського мово­знавства. У 1850 р. виходить його «Фонетика І морфологія старослов'янської мови», де автор широко використовує матеріал інших слов'янських мов. Ф. Міклошич написав першу «Порівняльну граматику слов'янських мов» (1852— 1874). Перший том цієї праці, «Фонетика», надрукований у 1852 р. ; другий, «Морфологія», у 1856

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10