Історія виникнення баяну

ПЛАН

Вступ

1. Історія виникнення баяна

2. Голос сучасного баяна

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Інструмент баян відноситься до великої групи інструментів - гармонік. У створенні різних видів гармонік брали участь російські, французькі, німецькі й австрійські майстри.

Звідки ж бере коріння своє слово “баян”? Ця назва пішла від імені легендарного давньоруського співака – дружинника. Боян (XІ ст. ) поет-співець давньої України, відомий за згадкою у "Слові о полку Ігоревім", де він згаданий сім разів. Боян, без сумніву, ім'я власне. Хоча ім'я Б. справді існувало на Русі, багато дослідників вважали, що в даному випадку це піднесене до власного імені загальний іменник "баян" (від "баяти"), що означало співця тобто рівнозначне за значенням словам "скальд", "бард".

Авторам хроматичної гармоніки є Микола Бєлобородов (1870). У 1907 р. рязанський майстер П. Е. Стерлігов, удосконаливши існуючу конструкцію, виготовив хроматичну гармоніку унікальної конструкції, аналога якої не було в усьому світі. Її і назвали баяном.

З того часу баян, маючи значно більше виконавчих можливостей, ніж прості гармоніки, почав захоплювати увагу як народних, так і професійних виконавців у різних країнах світу.


1. Історія виникнення баяна

Праобраз баяну з'явився кілька століть назад, і вже тоді він мав значну перевагу перед такими інструментами, як позитиви (маленькі кімнатні органи), регалі (настільні органи). Для гри на них як правило було потрібно два чоловіки - музикант і помічник, який керує міхами

При цьому позитиви і регалі мали відносно рівне звучання, позбавлене дрібних відтінків.

Конструкція ж інструментів сімейства клавішно-пневматичних гармонік, у тому числі баяна й акордеона, дозволяє всі дії виконувати одній людині, що відкриває колосальні можливості для тонкої роботи зі звуком.

Авторам хроматичної гармоніки є Микола Бєлобородов (1870). У 1907 р. рязанський майстер П. Е. Стерлігов, удосконаливши існуючу конструкцію, виготовив хроматичну гармоніку унікальної конструкції, аналога якої не було в усьому світі. Її і назвали баяном.

Згодом конструкція баяна мінялася. Ліва клавіатура, яка раніше використовувалася лише для акомпанементу, тепер по виконавських можливостях майже не поступається правій.

Діапазон інструмента наближається до фортепіанного. З'явилася велика кількість регістрів-тембрівів, які виконавець може переключати під час гри.

Баян - сучасний камерний інструмент. Його універсальність дозволяє грати найрізноманітнішу музику - від перекладань органної і клавірної класики до складних (як у технічному відношенні, так і в плані музичної мови) творів сучасних композиторів, які складають спеціально для баяна.

Своєрідним відкриттям інструмента стала п'єса Софії Губайдуліної "De Profundis" (1978). Останню свою річ "Світло в пітьмі" Едісон Денісов написав також для баяна.

У систему професійної музичної освіти навчання грі на баяні було включено ще в довоєнний час. Тоді ж починають формуватися виконавські школи. Зараз класи камерного баяна є в багатьох закордонному і російському музичному вузах. Активна концертна діяльність відомих баяністів - Фрідріха Липса, Володимира Підгірського, Могенса Еллегаарда, Ельзбет

1 2 3 4 5

Схожі роботи