Історія виникнення і розвитку струнних інструментів
План
Вступ
Виникнення і походження скрипки
Контрабас – найбільший за розмірами і низький за звучанням струнно-смичковий інструмент
Ліра – старовинний струнний інструмент
Кобза – струнно-щипковий інструмент
Походження бандури
Струнно-ударні інструменти
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Струнні музичні інструменти — група музичних інструментів, джерелом звуку яких є вібруюча струна, натягнута між двома фіксованими точками.
Найближчим до нас у часі вважають виникнення струнних музичних інструментів (хордофонів). Їх прототипом був лук із туго натягненою тятивою. Струнні інструменти також виникли в процесі трудової діяльності людини, але використовувалися вже для задоволення інших – рекреативних, естетичних – потреб суспільства. Струнні інструменти не застосовували ні на полюванні, ні в колективній діяльності, як ударні та духові.
Вони з'явилися значно пізніше від інших груп музичних інструментів, і відбулося це на порівняно вищому етапі історичного розвитку людства.
Дослідники поділяють струнні музичні інструменти за способом звуковидобування на смичкові, щипкові і струнно-ударні.
У смичкових звук виникає шляхом водіння по струнах інструментів смичком, колесом тощо. До них належать скрипка, басоля, контрабас, ліра, козобас (бийкоза).
Звуковидобування у щипкових інструментів відбувається щипком пальців або плектром. Це бандура, ладкова кобза, торбан, гуслі.
У струнно-ударних інструментів звуковидобування відбувається за допомогою удару по струні паличками, до них належать цимбали.
Виникнення і походження скрипки
Час виникнення і походження скрипки з'ясувати дуже важко. Є версія, що її батьківщиною був Схід, і що арабські музиканти у VIII ст. завезли в Іспанію смичкові інструменти – ребаб і кеманчу
Сьогодні найбільш поширеною є теорія походження скрипки від середньовічних, головним чином смичкових, інструментів південних слов'ян. Дослідження археологічних розкопок, іконографічних знахідок, інших історичних та літературних джерел красномовно свідчать про безумовний зв'язок скрипки з народним інструментарієм Польщі, України і Білорусі, де ще з XIV ст. трапляється смичковий інструмент "скрипица" з квінтовим строєм без ладів. А прямим попередником скрипки учені вважають старовинні смичкові інструменти віоли, які в загальних рисах схожі зі скрипковими.
Класичний тип скрипки виробився у XV–XVI ст. одночасно в Італії та Франції. Розвиток та удосконалення цього інструмента відбувалися шляхом установлення класичних пропорцій її будови, відбору дерева, пошуків лаку, форми підставки, подовження шийки і грифа.
У другій половині XVI ст. італійський майстер