Історія виникнення латинської мови та її значення

епоху Відродження (ХІV – XVI ст. ) латина стає міжнародною мовою науки дипломатії, шкільним предметом. До ХVІІІ ст. майже всі наукові твори писалися нею. Для прикладу слід навести імена деяких вчених: Еразм з Роттердаму (1469-1536) в Голландії, Микола Коперник (1473 – 1543) у Польщі, Томас мор (1478 – 1535) і Френсіс Бекон (1561 – 1639) в Італії, голландський філософ Бенедикт Спіноза (1642 – 1727), Феофан Прокопович (16 81 – 1736) та ін.

Латинська мова аж до ХVIII ст. зберігала своє міжнародне значення, будучи мовою дипломатії, науки, літератури релігії. На цей час припадають твори філософів Декарта, Спінози, Бекона, фізика Ньютона, математиків Ейлера, Лейбніца та ін.

 

2. Латинська мова в Україні

У Росії, Україні, Білорусії у ХVI – XVIІІ ст. латинська мова була мовою викладання у братських школах, у Києво-Могилянській та московській латино-греко-слов'янській академіях. Відомі філософські трактати з теорії поезії Й. Кононовича-Горбатського, І. Гізеля, Й. Кониського, М. Колачинського, Ф

Прокоповича та інших написані латинською мовою. У бібліотеках Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Львова, Вільнюса зберігається значна кількість рукописних теоретичних праць з філософії, історії, ораторського та поетичного мистецтва написаних по-латині.

Тільки із зростанням національних держав національні мови, зміцнівши та розвинувшись, витіснили латинську мову із багатьох сфер науки та культури. Проте, в медицині та природознавстві, в галузі історичних та філологічних наук латинська мова зберігає своє значення до наших днів. Оскільки численні історичні твори, м мемуари, різні документи написані на латинській мові, то не тільки спеціалістам з історії Стародавнього Риму і середніх віків необхідне знання латинської мови, а й спеціалістам з історії південних і західних слов'ян, Росії, Білорусі, України періоду феодалізму, народів Західної Європи XVII – XVIII ст.

Впродовж багатьох століть латинська мова була єдиною мовою науки в Європі, через це в усіх європейських мовах, в тому числі українській є багато латинських слів і термінів.

Соціально політичні, філологічні, математичні, технічні, медичні, юридичні та інші наукові терміни переважно латинського походження. Це стосується багатьох європейських мов, зокрема української. Наприклад: абітурієнт, автор, адаптація, адвокат, акт, активний, акція, амбулаторія, армія, артист, аспірант, атестат, аудиторія, гонорар, демонстрація, дефект, диктант, диктатура, директор, доктор, доцент, екзамен, ефект, імперія, інспектор, інститут, інструмент, комісія, компроміс, конгрес, консиліум, конституція, консультація, конференція, корпус, косинус, культура, лабораторія, легальний, лектор, лекція, ліберал, лінія, література, мінус, нотаріус, об'єкт, партія, пасивний, плюс, позиція, прогрес, пролетаріат, професор, процес, реалізм, регрес, рекламація, ректор, республіка, реформа, санаторій, синус, соліст, студент, суб'єкт, трансляція, університет, факультет, федерація, фінал та ін.

Латинська мова поряд з цілим рядом мов (Індійськими, іранськими, балтійськими, слов'янськими, германськими, вірменською, албанською, грецькою тощо) належить до сім'ї індоєвропейських мов і досі служить джерелом творення наукової і технічної термінології.

 

3. Латинь і медицина

Фармацевтична термінологія, як і термінологія інших наук, широко використовує грецькі і латинські слова та словотворчі елементи. Ще в геніального грецького лікаря Гіппократа (460-377 р. до н. е. ) були ідеї присвячені вивченню лікарських засобів (у давнину професії лікаря і фармацевта не розмежовувалися). В імператорському Римі жили і працювали

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні