Історія виникнення латинської мови та її значення

грецькі філософи, вчені та лікарі. Одним з їх був Клавдій Гален (II ст. н. е. ). Саме він запропонував з рослинної і тваринної сировини видобувати корисні речовини, застосовуючи методи подрібнення (“галенові препарати”). У величезній за обсягом (37 книг) енциклопедичній праці римського письменника і вченого Плінія Старшого (1 ст. н. е. ) “Природнича історія” значну увагу приділено лікарським засобам рослинного і тваринного походження.

Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато літературних поколінь, пам'ятників монументальної скульптури. У цей період у всі європейські мови проникнув великий вплив латинської мови лексики, що відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його культури, науки, медицини. Саме в цю епоху закладаються основи міжнародної медицинської термінології на латинській мові. Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення латинської мови має велике значення в підготовці медичного спеціаліста середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності. Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів'я: Invia est in medicina via sine lingua Latina – Шлях у медицині без латинської мови непрохідний. Справедливе це твердження і в наш час.

Фармакологія – наука, яка вивчає дію лікарських засобів на організм. Латинська фармакологічна термінологія включає назви груп лікарських засобів (наприклад, sedativa – заспокійливі засоби та ін. ), номенклатурні назви окремих засобів, що відбивають фармакотерапевтичну дію (наприклад, Cordiaminum від лат. cor, cordis n - -серце; Analginum від гр

algos – біль, an – заперечення, відсутність тощо), а також рецептурні формулювання й вислови.

Фармакопея (від грецького pharmakon – ліки+poіeo – роблю, виготовляю) – це звід державних законів про лікарські засоби й форми, збірник стандартів, що визначають склад лікарських засобів.

Крилаті латинські вислови виявилися найбільш стійкими в медицині, де поряд з термінологією вони зберігаються як невід'ємні складові професійної мови. Invia est in medicina via sine lingua latina – шлях у медицині без латинської мови непрохідний.

 Веnе dignoscitur, bene curatur – добре розпізнається, добре лікується. Цей принцип класичної медицини витримав іспит часом і протягом тисячоріч залишився непохитним, незважаючи на зусилля знахарів і нетрадиційного лікування.

Contraria contrariіs curantur – протилежне виліковується протилежним. Один із принципів класичної аллопатії.

Similia similibus curantur – подібне виліковується подібним. Основна парадигма гомеопатії.

Contra spem spero – без надії сподіваюся. Основний девіз лікаря-професіонала, зобов'язаного надавати допомогу в ситуації, що є безнадійною. Проходження цього девізу особливо актуально в наш час, коли обговорюється питання про допустимість і гуманність євтаназії.

Est medicina triplex: servare, cavere, mederi – у медицини три задачі: оберігати, попереджати, лікувати.

Hygiena amica valetudinis – гігієна -подруга здоров'я. З характерної для латині лаконічністю представлений основний принцип профілактичної медицини.

Locus minoris resistentiae – місце найменшого опору. У медицині – це мішень, що найчастіше вражається при визначеній патології (судини серця, головного мозку, нижніх кінцівок при атеросклерозі).

Primum nоn nocere – насамперед не шкодити. Принцип, якому слідує кожен лікар, зіставляючи передбачуваний ефект лікування з можливим ризиком ускладнень.

Quantum satis

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні