Історія виникнення українського віночка

План

Вступ

Історія українського віночка

Композиційний склад вінка: квіти та інші матеріали

Обряд вінкоплетення

Територіальні відмінності вінків

Види українських вінків

Висновок

Використана література

Вступ

Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок. Укра­їнський віночок — не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі зні­має, волосся береже. Звичай плести віночки прийшов до нас із давнини. Віночки в Україні виплітали з різно­го зілля від весни й до пізньої осені. Дівчата починали носити віночок із трьох років. Перший — для трирічної дівчинки, плела мама, намочува­ла в росах, коли на небі сонце зійде. У віночок вплітала чорнобривці, не­забудки, барвінок, ромашку. І купа­ла його в росах сім днів, а тоді кла­ла до скрині.

У чотири роки плели інший вінок. Доплітався безсмертник, листочки яблуні. Для шестирічної дівчинки до віночка вплітався мак, що давав сон та беріг думку. Вплітали ще й во­лошку.

Для семирічної дівчинки плели ві­нок із семи квіточок. І вперше вплі­тали цвіт яблуні. То був цілий ри­туал, коли батько торкався вінком голівки і примовляв: «Мати — яблу­не, дядино моя, дай дитині здоров'я й доброї долі». Вінки бувають різні. Є вінок лавровий. Його вдягали на переможців. Терновий вінок завжди був символом страждання. А україн­ський віночок символізує молодість і кохання


Історія українського віночка

Історія вінка починається у глибокій давнині. За стародавнім віруванням предків через вінок приходили у наш світ безсмертні душі з потойбіччя. Згадка про вінки сягає шумерської культури (ХІІ-ІІІ ст. до н. е. ).

Нащадками шумерів були представники культури шнурової кераміки, які мешкали на території сучасної України в XV-XIV ст. до н. е. і залишили у спадок слов’янам деякі символи. Серед них знак міфічної шумерської богині Інанни — Іштар, який означає «ясне небо» і складається з круглого вінка — кола з вплетеною в нього стрічкою, яка створює два кінці, та шестипроменевої зірки в центрі. Він зображений і на саркофазі Ярослава Мудрого в Софії Київській (ХІІ ст. ). Є всі підстави вважати, що український вінок із стрічками — спрощений знак Інанни, що начебто стверджує побажання «ясного мирного неба» над головою того, хто його носить. Це оберіг від усього поганого і недоброго.

У часи античності вінок слугував бенкетним чи застільним атрибутом, що символізував щастя і талант, ним прикрашали священні предмети та об’єкти поклоніння, увінчували переможця чи тріумфатора, оратори одягали його під час промов. Він також був знаком скорботи за померлим чи загиблим.

На українській землі вінок також відомий здавна. На найдавніших зображеннях жінки–Богині вона у головному уборі з квітів, трав, зілля та гілля. Наші предки усвідомлювали, що «головою» вони розуміють навколишній світ і впливають на нього, тому за допомогою головних уборів і вінків прагнули захистити себе від зурочення та інших злих чар, забезпечити добробут родини.

Термін

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні