Іван Франко як майстер дидактичної лірики та поетичних стилізацій

у Франкових творах віднаходимо героїв із різних суспільних верств (селян, робітників, ремісників, інтелігенції, дво­рянства), професій ("Муляр", "Ріпник", "Вугляр", "Вівчар" - назви творів уже показові; крім того, тут і учителі, й священики, юристи, землевласники, всілякі арештовані й "проскрибовані", повії), різних вікових категорій (діти, підлітки, юнаки і юнки, люди зрілого та похилого віку), різних наці­ональностей (українці, поляки, австрійці, німці, євреї).

Нахилом до тонких спостережень, до аналізування, до дослідження при-чинно-наслідкових зв'язків, до фрагментарності й ескізності відзначати­муться й пізніші твори І. Франка, ті, що матимуть мало спільного з "нау­ковим реалізмом". Це й дало підстави багатьом дослідникам кваліфікува­ти творчу свідомість письменника як типово позитивістичну, а його тво­рчий метод як реалістичний.

Стверджу тут хіба що одне: Франко значно багатший і різноманітніший. Його талант, як і таланти багатьох видатних митців, не вкладається у про­стір визначеного літературознавцями творчого напряму. Творчість письмен­ника годі описати якимсь одним "ізмом". Не визначиш її й багатьма. Мож­на говорити хіба що про не раз дивне поєднання елементів із різних естети­чних систем, співіснування різних тенденцій, що й витворює, врешті, непо­вторний творчий феномен Івана Франка.

Звісно, і мій короткий огляд не претендує на всеохопність. Але з твоєю, читачу, допомогою все ж спробую ті найяскравіші тенденції Фран­кової творчості вловити.

Тут звертаю твою увагу на один важливий і примітний факт, який, проте, навмисно відсу­ваю від початку цієї студії. Першим художнім твором Івана Франка була повість "Петрії і Довбущуки", яка друкувалася на сторінках "Друга" у 1875-1876 роках, першою поетичною збіркою - "Балади і розкази" (1876), якій при­таманні мотиви романтичної свободи ("Бунт Митуси"), туги ("Від'їзд гуцула", "Божеське в людськім дусі"), історичні ("Князь Олег", "Свя­тослав") та інші. В основу сюжету повісті "Пет­рії і Довбущуки" покладено легенди про скарби Довбуша та ворогування через це двох родів

Повість і збірка відзначаються виразними ро­мантичними рисами. Сам письменник, зрештою, називає її документом сво­го "молодечого романтизму". Скепсис такої самооцінки очевидний: мабуть, не романтичне письмо найкраще відповідало станові душі та творчим намі­рам Франка - і тому романтичні пориви затухають під потужним реалісти­чним струменем. Точніше, не затухають зовсім, а пригасають, бо час від ча­су жевріюча вуглина таки бухкає яскравим полум'ям ("Захар Беркут").

Новелою "Мавка" у 80-х роках у творчості Франка розпочинається інша тенденція, яка характеризується використанням художньої умовності, фан­тастики, щораз глибшим зануренням у психологію персонажів. Значно піз­ніше, 1903 року, Франко напише: "Вірне те, що література в міру дозрівання поглиблюється, - але вияснимо собі характер того поглиблювання! Воно йде не від індивідуальної психології до соціології, а навпаки, від соціології до ін­дивідуальної психології. За показами науки пішла і новіша література і по­бачила одну із своїх головних задач у психологічному аналізі соціальних явищ, у тому - сказати б - як факти громадського життя відбиваються в ду­ші і свідомості одиниці, і, навпаки, як у душі тої одиниці зароджуються і ви­ростають нові події соціальної категорії" (курсив мій. - М. Л. ). Свій метод отого "поглиблення літератури" письменник назве "ідеальним реалізмом". Однак Франко-практик значно випередив Франка-теоретика. "Психологіч­ний аналіз соціального явища" простежуємо у новелі "Вільгельм Телль". Від­хід од методики фотографування, копіювання дійсності, "голого образкарства", натомість створення дійсності амбівалентної (неоднозначної) спосте­рігаємо у творах

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні