Іван Петрович Крип'якевич - видатний український історик

співпрацював в українських періодичних виданнях, що видавалися в Західній Україні — «Письма з Просвіти», «Молода Україна», «Літературно-Науковий Вісник» та багатьох ін. , редагував журнал «Дзвіночок» (1911—1914) та «Ілюстрована Україна» (1913—1914).

У 1918—1919 роках — приват-доцент Кам'янець-Подільського державного українського університету. В міжвоєнний період плідно займався науково-педагогічною роботою.

У 1921—1924 роках — професор Львівського (таємного) Українського Університету (секретар сенату університету), в 1934—39 викладав історію України в Богословській Академії у Львові, тісно співпрацював з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка (з 1920 був секретарем історичної секції, 1924 редагував «Записки НТШ», з 1934 — голова історичної секції).

У 1920—1930-х роках Крип'якевич вів широку національно-громадську роботу. В 1921—22 працював у Комітеті охорони військових могил, який займався пошуком і впорядкуванням українських стрілецьких могил в Галичині, в 1923—1925 брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай», співпрацював з журналом «Політика» (1925—1926). З жовтня 1939 року Крип'якевич — завідувач кафедри історії України, професор (з 1941 року) Львівського університету.

У квітні 1929 р. І. Крип'якевич приїхав до Києва на запрошення М. Грушевського під час своєї відпустки через "хворобу" після інцидента у львівській гімназії. Приїзд у Радянську Україну дав йому можливість ближче познайомитися з її науковим і культурним життям. І. Крип'якевич відвідав Академію наук, ознайомившись насамперед з роботою її історичної секції, прочитав реферат зі своїх праць про державу Богдана Хмельницького, зробив доповідь на тему "Вільний порт у Старому Бихові 1657 р. ".

І. Крип'якевич брав участь у підготовці збірника "Західна Україна" у 1929 р. , взявши на себе завдання налагодження зв'язків з авторами і підготовку рукописів. Учений також підготував статтю "Полуднева Україна в часи Богдана Хмельницького" для збірника "Полуднева Україна", який тоді не вийшов друком. Призупинилася робота і над збірником "Західна Україна" у зв'язку із назріваючим розгромом історичних установ, створених й очолюваних М. Грушевським, арештами самого вченого, а також керівника комісії історії Західної України Ф. Савченка, звинувачених у поширенні буржуазно-націоналістичних ідей

Внаслідок репресій і тиску з боку тоталітарного режиму було поховано ідею видання наукового збірника з історії західноукраїнських земель, що виникла на ґрунті пожвавлення співпраці НТШ і ВУАН 1930-х і в реалізацію якої протягом півтора року стільки праці вклали М. Грушевський та І. Крип'якевич [50, с. 771–772].

У роки гітлерівської окупації працював редактором наукових видань Українського видавництва у Львові. У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі» і зазнав переслідувань. 1946 року Крип'якевич разом із частиною львівських науковців депортований до Києва. [1] Деякий час займав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР.

У травні 1948 року Крип'якевич дістав можливість повернутися до Львова. 1951 року очолив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, в 1953—1962 роках — директор цього інституту.

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Сім'я

Син — Петро-Богдан Іванович Крип’якевич.

Джерела

  1. Гайдай Л.  Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
  2. Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. - К. : Генеза, 1993.
  3. Крип'якевич Іван Петрович. Короткий біобібліогр. покажчик [Текст]
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні