Комунізм – відвертий противник релігії. Репресії більшовицької влади проти священства та віруючих християн на теренах України

Саме тепер і тільки тепер величезна більшість селянської маси буде або за нас, або у всякому випадку буде не в змозі підтримати будь-як рішуче ту купку чорносотенного духовенства і реакційного міського міщанства, які можуть і хочуть випробувати політику насильницького супротиву радянському декрету . . . ". Далі продовжує: ". . . Нам вкрай потрібно провести вилучення церковних цінностей самим рішучим і самим швидким чином, чим ми зможемо забезпечити собі фонд у кілька сотень мільйонів золотих рублів (треба пригадати гігантські багатства деяких монастирів і лавр). Без цього фонду ніяка державна робота взагалі, ніяке господарське будівництво, в особливості, цілком неосяжні.

А зробити це з успіхом можливо тільки тепер. Всі розмірковування вказують на те, що пізніше зробити нам цього не вдасться, бо ніякий інший момент, окрім відчайдушного голоду, не дасть нам такого настрою широких селянських мас, який-би забезпечував нам співчуття цієї маси, либонь, по крайній мірі, забезпечив-би нам нейтралізацію цих мас у тому сенсі, що перемога у боротьбі з вилученням цінностей залишається безумовно і повністю на нашій стороні. . . " . ". . Тому я прихожу до безумовного висновку, що ми повинні саме зараз дати саму рішучу і безжальну битву чорносотенному духовенству і подавити його супротив з такою жорстокістю, щоб вони не забули цього в продовж кількох десятиліть. . . ". ". . . Самого патріарха Тихона, я думаю, доречно нам не чіпати, хоча він без сумніву стоїть на чолі всього цього заколоту рабовласників. Відносно нього потрібно дати таємно директиву Держполітупру, щоб всі зв`язки цього діяча як можливо точніше і докладніше були спостерігаємі і викриті, саме в даний момент.

Зобов`язати Дзержинського і Уншліхта особисто робити про це доповідь до Політбюро щотижнево. . . ". ". . . На з`їзді партії зробити таємну нараду всіх або майже всіх делегатів з цього питання разом з головними працівниками ДПУ, НКЮ та Ревтрибуналу. Далі продовжує: "На цій нараді провести таємне рішення з`їзду про вилучення цінностей, в особливості, найбагатших лавр, монастирів та церков, повинно бути проведене з безжалісною рішучістю, безумовно ні перед чим не зупинятись і в самий найкоротший строк. Чим більшу кількість представників реакційного духовенства і реакційної буржуазії вдасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще. Треба саме тепер провчити цю публіку так, щоб на кілька десятків років ні про який супротив вони не наважились й думати". Ленін. 19. 3. 22. " [11, с. 206; 12,с. 54-57, с. 190-193]. Розпочату більшовиками репресивну кампанію з вилучення церковних цінностей миряни переживали дуже болісно. Хоча духовенство намагалось всіляко відмовити мирян від протистояння, конфлікти на цьому грунті постійно виникали і часто закінчувались людськими жертвами. Після початку втілення декретів радянської влади стосовно вилучення церковних цінностей, таких зіткнень було відмічено 1414. А в продовж тільки 1918-1921 років було вбито 2691 священників, 1962 ченців, 3447 черниць та послушниць, усього 8100 осіб [13, с. 122-129]

Під приводом вилучення церковних цінностей начебто для закупівлі продовольства для голодуючих, за вказівкою Леніна, більшовицька влада розпочала новий похід проти Церкви з метою позбавити її матеріальної бази і скомпрометувати вище духовенство в очах віруючих, вже не тільки як ідеологічного опонента, але сприймаючі її як найсерйознішу опозиційну політичну силу, виходячи з її величезного авторитету в очах російського суспільства. Тому, більшовицька влада спрямовує усі свої зусилля на розправу з Православною Церквою.

В російських архівах зберіглось чимало документів підготовлених Л. Троцьким до Політбюро на тему церкви. Тут варто сказати і про внесок у пограбуванні Церкви провідного на той час діяча більшовицької партії Льва Давидовича Троцького. Безумовно, що він був з позиції більшовицької партії видатним діячем, правою рукою Леніна, творцем Червоної Армії і заслуги його у становленні і зміцненні партії і радянської влади особливо у перші роки після перевороту значущі. Подальша боротьба Л. Троцького за владу в самій більшовицькій партії і перемога в цій боротьби Й. Сталіна призвели до його падіння і примусової еміграції, а пізніше і вбивства агентом НКВС Меркадером в Мексиці у 1940 році, за особистим наказом Сталіна. Що стосується "роботи" Л. Троцького під час "вилучення" більшовиками церковних цінностей у 20-ті роки, то тут його "заслуги" як більшовицького діяча також великі. Але частина духовенства, а особливо мирян, були налаштовані досить шовіністично, так вже була політика царської Росії по відношенню до євреїв. І як тільки з`явились перші розпорядчі документи за підписом Л. Троцького, одразу шовіністично налаштовані миряни почали звинувачувати його в тому, що євреї руйнують православну віру і т. п. Тим більше, що і більшовики це прекрасно розуміли, що видно з низки відповідних розпоряджень про не публікацію за підписом Троцького розпоряджень, що стосуються вилучення церковних цінностей. Насправді, провини євреїв у всеросійській катастрофі - більшовизьмі не було.

Євреї як і усі інші представники багатонаціональної Росії нічим не відрізнялись від тих же росіян, українців та будь-якої нації. Одни з них, з ентузіазмом сприйняли жовтневий переворот 1917 року, оскільки при царизмі піддавались різноманітним утискам, дискримінаціям, погромам. Інші, особливо ті, хто мав статки або пристойну власну справу одразу були піддані репресіям, конфіскаціям, а представників ділових кіл - євреїв під час громадянської війни було пограбовано і більшість з них вбито вже більшовиками. Ну і щоб вже закінчити з темою відносно "головної" ролі євреїв у жовтневому перевороті 1917 року та у розбудові радянської влади, то як це вже наводилось єврейський пролетаріат з ентузіазмом сприйняв жовтневий переворот 1917 року, оскільки в цілому належав до найбідніших верств населення. Ще на початку створення партії більшовиків (РСДРП) у 1898 року (Мінськ, Лондон), єврейська робітнича партія Бунда увійшла до складу РСДРП. Тому присутність євреїв серед правлячої верхівки більшовиків була так само природньою як і присутність представників інших національностей, до того ж більшовики сповідували принципи рівності націй і інтернаціоналізму. Єдине, чим євреї можливо відрізнялись від інших, так це активністю та природнім розумом, але хіба-ж то є провиною. Пізніше, цей самий "інтернаціоналізм" зіграє свою страшну роль і в долях багатьох тисяч, в першу чергу відданих справі комуністичного будівництва євреїв, які були розстріляні чи відправлені на вірну загибель до сталінських гулагів, разом з представниками інших національностей під час репресій сталінського режиму в 30-х роках. За чисельністю репресованих євреїв ще довоєнного періоду, можна говорити про те, що Голокост починався саме за часи правління Й. Сталіна.

Тепер повернемось до відомого листа Троцького у Політбюро ЦК ВКП(б) від 24 травня 1922 року, присвяченого розробці тактики і стратегії розвалу Російської Православної Церкви. В цьому листі він дає оцінку поточного стану вищого духовенства Церкви і пропонує Політбюро різні варіанти підкорення (розвалу) церкви: ". . . 1) збереження патріархату і вибори лояльного патріарха; 2) знищення патріархату і створення колегії (лояльного синоду); 3) повна децентралізація, відсутність всякого центрального управління (церква, як "ідеальна" сукупність громад віруючих). Гадаю, що нам поки немає необхідності ангажуватись ні в одному з цих напрямків (навіть офіційно). Значно вигідніше, якщо поміж цими орієнтировками розпалиться серйозна боротьба. З цієї мети скликання церковного собору краще відтягти. Централізована церква при лояльному і фактично безсилому патріарху має відомі переваги. Повна децентралізація може супроводжуватись більш глибоким проникненням церкви у маси шляхом пристосування до місцевих умов. Можлива, і навіть рештою вірогідна така комбінація коли частина церкви зберігає лояльного патріарха, якого не визнає друга частина церкви, зорганізовуюча під прапором Синоду або повної автономії громад. В решті решт, така комбінація була-б, напевно, самою вигідною. . . ". Л. Троцький. 24 травня 1922 року [14, л. 9-10]. Тим не менш, мета поставлена більшовицьким урядом на чолі з В. Леніним в перші роки воєнного комунізму знищити духовну основу російського суспільства - Православну Церкву не досягла свого успіху, і більшовики змінюють тактику, вперше ухваливши рішення на X з`їзді (1921 рік) про зміщення акцентів з репресивних заходів на більш м`яку антирелігійну пропаганду.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні