Метафора

Як відомо, сутність процесу метафоризації полягає у зміні значення початкового слова шляхом включення до його семантики нових складових — термінологічних сем, які модифікують значення й проектують його на певну терміносистему. Похідне значення може відрізнятися від початкового не лише семним складом, а й місцем семи-мотиватора в структурі значення. Сема-мотиватор, що є головною ідеєю, основою метафори, у структурі початкового та похідного значень може займати різне місце. У результаті певних перетворень сема-мотиватор, яка є ядерною в структурі вихідного значення, може ставати диференційною або імпліцитною в структурній організації сем похідного значення. Проілюструємо це на прикладах. Слово прошивати в загальнолітературній мові використовується з такими значеннями: «1. Шити, зшивати, вишивати що-небудь, протягуючи нитку, дратву і т. ін. наскрізь. 2. Пробивати або прострілювати кого-, що-небудь наскрізь. 3. Проходити, проникати вглиб, всередину крізь товщу чогось» [15, с. 998]. Шляхом переосмислення другого значення утворилося нове, термінологічне, значення: «спец. Пробивати отвори в заготовках» [15, с. 998]. В основі перетворення — метафора за схожістю функції, сема-мотиватор «пробивати» є ядерною в семантичних структурах і загальновживаного слова, й утвореного від нього терміна. Загальномовне слово рукав позначає «частину одягу, що покриває руку (від плеча до кісті або коротше)», термін рукав — «пристрій у вигляді труби або кишки для відведення чи передачі рідин, газів, сипких тіл» [15, с. 1089]. Підставою для утворення термінологічного значення є схожий зовнішній вигляд деталі одягу й технічного пристосування — видовжена форма. У семній структурі вихідного значення ця ознака є імпліцитною, а в похідному — вираженою диференційною семою «труба».

Вихідними в процесі творення технічних термінів можуть бути не тільки значення загальновживаних слів, а й термінів. Ретермінологізація відбувається у двох напрямках: перший пов’язаний із переходом різногалузевих термінів до сфери технічної термінології, а другий — із реінтеграцією номінацій у межах самої технічної термінології.

За нашими спостереженнями, джерелами розвитку української технічної термінології є спеціальна лексика таких наукових галузей, як фізика, математика, медицина, астрономія, анатомія, ботаніка, фізіологія, бактеріологія, геодезія, метеорологія, хімія, а також спеціальні назви інших сфер діяльності людини: військової, морської, музичної, кулінарної тощо. Наведемо приклади. Термін диполь у фізиці має таке значення: «фіз. Два однакові за величиною і протилежні за знаком заряди, розташовані на деякій відстані один від одного» [15, с. 222]. У результаті семантичної модифікації цього значення виник технічний термін диполь, що позначає: «радіо. Антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників» [16, с. 69]

Семантичне перетворення відбулося на підставі однакової кількості складників, сема-мотиватор — «два» в структурі значень фізичного й технічного термінів є диференційною. У результаті метафоризації морського терміна щогла, який позначає «високий стовп, вертикальна або похила конструкція на судні, призначена для встановлення вітрил, підняття прапора, влаштування спостережних пунктів і т. ін. », виник технічний термін: «висотна споруда (стовп, тичка, металева або залізобетонна конструкція і т. ін. ), що має різне технічне призначення (для підвішування ліній електропередач або сигналізації, установлення радіоантен тощо)» [15, с. 1415]. Семантичні модифікації ґрунтуються на схожості за ознакою та функцією, семи-мотиватори «високий» і «встановлення» є диференційними в структурах і початкового, і похідного значень.

Розгалуженість сучасної технічної термінології та потреби в нових номінаціях спричиняють продуктивне використовування вже існуючих одиниць технічної термінології. Реалізація внутрішньосистемних можливостей технічних спеціальних назв є потужним джерелом розвитку технічної термінології. Технічні терміни, полісемія яких є результатом внутрішнього семантичного розвитку, утворюють п’ять груп: 1) вузькогалузеві терміни, які виникли в результаті метафоризації значень загальнотехнічних одиниць; 2) загальнотехнічні терміни, полісемія яких є результатом внутрішнього семантичного розвитку; 3) вузькогалузеві технічні терміни, які розвинули свою багатозначність у межах однієї галузі техніки; 4) вузькогалузеві спеціальні назви, що виникли в результаті метафоризації термінів інших галузей техніки; 5) загальнотехнічні терміни, що утворилися внаслідок семантичного переосмислення вузькогалузевих спеціальних назв. Термін конвертор у галузі електротехніки позначає: «Одноякірний перетворювач електричного струму» [15, с. 447], а в комп’ютерній техніці — «програма або пристрій, що перетворює дані з однієї форми на іншу, еквіваленту першій» [15, с. 130]. Переосмислення вихідного значення відбулося за схожістю функції, сема-мотиватор «перетворювати» в початковому значенні ядерна, а в похідному — диференційна. На підставі схожості функції відбулося перенесення загальнотехнічного значення терміна локатор: «пристрій для визначення місцезнаходження різних об’єктів за допомогою сигналів, що випромінюються або відбиваються цими об’єктами». У галузі комп’ютерної техніки цей термін отримав таке значення: «пристрій або програма для локалізації несправностей в устаткуванні ЕОМ» [8, с. 190]. Сема-мотиватор — «локалізація» є диференційною і в початковому, і в похідному значеннях.

Поява нових технічних термінів та нових значень уже існуючих термінів досліджуваної галузі відбувається в результаті метонімного зрушення значень загальновживаної лексики, нетехнічних та власне технічних термінів. Визначальною характеристикою метонімії як чинника творення технічних термінів є її значний вияв на внутрішньогалузевому рівні. Технічні спеціальні назви, що утворилися шляхом метонімної транспозиції загальновживаних слів та нетехнічних термінів становлять невелику кількість. Такі терміни позначають переважно традиційні поняття техніки, виробництва, що здавна існують у термінології: виточка, заготовка, опорядження, установка, рознімання, нагрів, масляний, підводка, обрізний, очисний, обдувати, а також новітні поняття, які виникли у зв’язку з розвитком сучасних технічних галузей, зокрема комп’ютерної техніки: перекриття, збій. Словом перенапруга в загальнолітературній мові названо «дію за значенням перенапружувати — напружувати більше, ніж треба, понад міру» [15, с. 736], у технічній термінології — «ненормальна напруга між двома точками електричної установки, що перевищує найвищу робочу напругу між цими точками, яка існує при нормальному режимі» [16, с. 182]. Метонімне зміщення відбулося в напрямку «дія — результат».

Шляхом метонімного перетворення назв, належних до різних шарів спеціальної лексики, окрім технічної, утворилася невелика кількість технічних термінів, більшість із яких є результатом метонімної транспозиції різновиду «наука — об’єкт вивчення». Наприклад, у фізиці термін акустика позначає «розділ фізики, що вивчає звукові явища» [15, с. 19], у технічній сфері — «звукові умови якого-небудь приміщення» [7, с. 25].

1 2 3 4 5 6