Методи традиційної психології творчості

План

1. Загальна характеристика методів дослідження творчої особистості

2. Самоспостереження творців за процесом власної творчості, як метод вивчення творчого процесу

3. Використання біографічного методу для дослідження проблеми творчої реалізації особистості

4. Особливості застосування авторських методик дослідження творчих якостей особистості

Висновки

Список використаної літератури

 

1. Загальна характеристика методів дослідження творчої особистості

У психології творчості застосовують різні методи дослідження творчої діяльності, найпоширеніші з яких — спостереження, анкету­вання, бесіда й експеримент. Одним із перших методів у психології творчості, якщо розглядати її розвиток у хронологічній послідовності, було самоспостереження. Пізніше дослідники стали використовува­ти біографічний метод, спостереження, метод вивчення результатів діяльності, тестування, анкетування. Лише останнім часом у психо­логії творчості почали поширюватися експериментальні методи, хоча застосовувати їх, як і раніше, складно, тому що будь-який творчий процес оригінальний, єдиний у своєму роді, і його важко точно від­творити під час повторного спостереження.

Метод спостереження відрізняється від стихійного спостере­ження в повсякденному житті. Звичайно, учитель, який постійно спостерігає за своїми учнями, може дійти певних висновків про кож­ного учня, його загальну успішність, ставлення до навчання, харак­тер і т. ін. Але організоване, спрямоване спостереження дасть тому самому вчителеві набагато більше. Готуючись до спостереження, визначають предмет спостереження, час і місце, його періодичність і тривалість. Розрізняють два види спостереження: те, що проходить у природних умовах без будь-якого впливу з боку експериментатора на досліджуваний предмет або інші супутні йому фактори; коли екс­периментатор заздалегідь запланував, а потім здійснює певний вплив на предмет дослідження.

У першому випадку експериментатор може спостерігати, наприк­лад, за тим, як люди розв’язують творчі завдання. Бажано, щоб піддо­слідні не знали про спостереження, тому що це може суттєво вплину­ти на творчий процес. Експериментатор може вибирати для вивчення якийсь показник, наприклад час розв’язання одного й того самого завдання різними досліджуваними чи кількість питань до нього, кіль­кість підказок і т. ін.

У другому випадку експериментатор заздалегідь планує певний вплив на досліджуваного (наприклад, після розв’язання творчого завдання одним зі способів ставить вимогу спробувати розв’язати його іншими способами.

Експериментатор завжди має складати план спостереження, вести щоденник, обробляти якісні та кількісні дані спостережень.

Метод спостереження має певні недоліки: він орієнтований переважно на виявлення загальних тенденцій у поведінці досліджуваних, їх зов­нішній прояв, проте не дає можливості точно пояснити їх причину. Тому цей метод більше придатний як перша ланка в ланцюзі вивчен­ня чи як допоміжний метод для підтвердження закономірностей, ви­явлених іншими методами.

Метод бесіди також не можна вважати таким, що дає об’єктивно точну інформацію про людину, прояви певних її психічних якостей, бо всі висновки дослідник робить на основі суджень досліджуваного. Од­нак бесіда дає змогу одержати інформацію «з перших рук», яка являє собою цінний матеріал для психологічного аналізу, бо досліджуваний розповідає про свої безпосередні почуття, думки, переживання, події, умови життя тощо. Велика хиба методу бесіди полягає в тому, що до­сліджуваний має гарно володіти мовою, у нього має бути порівняно ви­сокий рівень самоаналізу. Тому метод бесіди вважають допоміжним.

Метод анкетування, на відміну від методу бесіди, пов’язаний лише з опосередкованим контактом із досліджуваним, який відпові­дає на питання анкети письмово

Цей метод має певні переваги й недоліки. З одного боку, досліджуваний може спокійно, не кваплячись, обдумано відповісти на поставлені запитання, і якщо анкету побудо­вано правильно й вона не «провокує» на заздалегідь необ’єктивні від­повіді чи ухилення від них, то експериментатор може одержати з них багато цінного матеріалу. З іншого боку, анкета має бути орієнтована на дуже коротку відповіді (часто типу «так» — «ні») або містити неба­гато запитань; тому можливості цього методу досить обмежені.

Метод самоспостереження діяльності пов’язаний з аналізом того, що створює досліджуваний. Проте якщо його застосувати для вивчення лише кінцевих продуктів діяльності, то він не дає змоги всебічно оцінити особливості творчості. Зрозуміло, що за творами та виготовленими моделями можна судити про рівень знань, умінь і навіть здібностей досліджуваного. Ми можемо дійти якогось вис­новку про те, що він зробив, але з урахуванням того, як він це зробив. Тому вивчення результатів діяльності, проведене паралельно з мето­дом спостереження, має бути орієнтоване на дослідження не тільки кінцевих, але й проміжних продуктів. Так, можна успішно спостері­гати за створенням малюнка, креслення, якоїсь технічної конструк­ції. Фіксація послідовності дій і застосування певних методів дає певне уявлення про процес творчості й розвитку продукту в цьому процесі.

У психології творчості дуже популярний біографічний метод, який ґрунтується на вивченні матеріалів біографій: спогадів людей, котрі знали досліджуваного; автобіографічних матеріалів; листів; що­денників; відповідей на питання бесід і анкет; документів. Викорис­товують і белетризовані біографії, що містять великий психологічний матеріал, наприклад із серії «Життя видатних людей». Дуже вдалий приклад дослідницького біографічного жанру — роман-дослідження. Психолого-педагогічний досвід показує, що біографічний метод (у мо­дифікованих варіантах) досить ефективний у разі вивчення творчості дітей. Досить назвати як приклад книжку К. І. Чуковського «Від двох до п’яти». Кропітке, цілеспрямоване багаторічне збирання матеріалу дало авторові змогу створити справжній шедевр із психології дитя­чого мовлення. Багато цікавого матеріалу містять також щоденни­ки батьків і педагогів. Біографічний метод недоцільно застосовува­ти часто, проте він може бути ефективним в індивідуальній роботі з творчо обдарованими особистостями, проектуванні їх майбутнього.

Експеримент як психологічний метод набуває все більшого по­ширення. У разі дотримання певних правил він дає найоб’єктивніші дані про досліджуваного суб’єкта чи явище. Експериментатор зазда­легідь будує всю «картину» запланованого досліду, намагаючись ізо­лювати досліджуваного чи принаймні враховувати всі фактори, що впливають на нього.

Експеримент може бути природним і лаборатор­ним; перший проводять в умовах, що не відрізняються для досліджу­ваного від звичайних, а другий — у спеціальному приміщенні, часто за допомогою спеціальної апаратури. Експеримент дає змогу вивчати одне й те саме явище чи процес багаторазово, варіювати умови його проходження, виключати певні фактори з цих умов і т. ін. Усе це дає можливість досить точно вивчити деякі психічні явища.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні