Міжнародні конфлікти та методи їх розв'язання

2. 2. Роль третьої сторони у врегулюванні конфлікту на прикладі міжнародних організацій

 Поняття “третя сторона” є широким, що включає в себе звичайно такі терміни, як “посередник”, “спостерігач за ходом переговорного процесу”, “арбітр”.

Держави з моменту свого формування і по цей час дуже активно виступали і виступають як третя сторона при врегулюванні конфліктів, тому що конфлікти, особливо збройні, завжди тим чи іншим чином торкалися їхніх інтересів. Однак сьогодні діяльність третьої сторони не зводиться тільки до ролі держав. Світ став складніше, тому в ньому поряд з державами третьою стороною можуть бути і нерідко бувають групи держав, об'єднаних для врегулювання конкретного конфлікту; міжнародні універсальні (тобто ті, котрі відкриті для всіх країн світу) і регіональні організації; церква; неофіційні (неурядові) інститути й організації, а в деяких випадках — окремі індивіди, що починають зусилля по мирному врегулюванню конфлікту.

Третя сторона може втручатися в конфлікт самостійно, а може — на прохання конфліктуючих сторін. Її вплив на учасників конфлікту дуже різноманітний. Серед засобів впливу розрізняють дві групи:

  • переконання і надання допомоги в перебуванні мирного рішення;
  • примус, надання тиску й обмеження конфліктних дій.

Переконання і надання допомоги в перебуванні рішення є основними засобами впливу третьої сторони при використанні переговорного підходу, хоча не виключене і використання засобів тиску (наприклад, надання політичного чи економічного тиску).

Коли говорять про орієнтацію третьої сторони на переговорний підхід, то звичайно розрізняють наступні поняття: «посередництво», «надання «добрих послуг»», «спостереження за ходом переговорів».

Під посередництвом, як правило, розуміється участь третьої сторони з метою оптимізації процесу пошуку взаємоприйнятого рішення.

Найбільш близьке до посередництва поняття — “надання добрих послуг”. Гаазькою конвенцією 1907 р. про мирне рішення міжнародних спорів не передбачалося проведення розходжень між посередництвом і наданням “добрих послуг”.

Деякі дослідники підкреслюють, що для здійснення посередницьких послуг необхідна згода всіх конфліктуючих сторін

У той же час для надання “добрих послуг” згоди лише одного учасника конфлікту зазвичай буває досить. Тут третя сторона виступає від його імені при контактах із протилежною стороною

”Добрі послуги” спрямовані на те, щоб спонукати конфліктуючі сторони розв'язати конфлікт мирними засобами надати їм умови для такого вирішення. У цьому випадку третя сторона може обмежитися, наприклад, лише наданням своєї території для проведення зустрічей між конфліктуючими чи учасниками. Посередництво ж припускає, як правило, більш істотну участь третьої сторони у врегулюванні конфлікту Її задача — не тільки організувати переговори, але і брати участь у них, допомагаючи знайти взаємоприйняті формули рішення.

Спостерігач за ходом переговорів ще в меншому ступені включений у процес врегулювання. Однак сам факт наявності спостерігача при проведенні переговорів створює умови для зниження напруженості між сторонами, тому що його присутність стримує сторони від прояву ворожих дій по відношенню один до одного, від порушення ними раніше досягнутих домовленостей, що сприяє більш ефективному пошуку переговорного рішення

У цілому ж розходження між поняттями “посередництво”, “надання "добрих послуг"”, здійснення “спостереження за ходом переговорів” досить умовні. Наприклад — врегулювання кіпрської проблеми. Генеральний секретар ООН грав тоді дуже активну роль, хоча його діяльність також називали “добрими послугами”.

Найважливішим центром врегулювання міждержавних конфліктів і підтримки міжнародного порядку є Організація Об'єднаних Націй (ООН), яка має унікальні можливості і переваги перед іншими міжнародними організаціями. Одна з найважливіших задач ООН — запобігання всіма наявними в неї засобами збройних конфліктів і захист цивільного населення від загибелі в гарячих точках планети, де ці конфлікти усе-таки відбуваються. [7, с. 59]

З усіх засобів обмеження і примусу, що використовуються третьою стороною, найбільш розповсюдженими є операції по підтримці миру (термін введений Генеральною Асамблеєю ООН у лютому 1965 р. ), а також застосування санкцій у відношенні конфліктуючих сторін. Питання, пов'язані з операціями по підтримці миру і з уведенням санкцій, докладно вивчаються в рамках правових дисциплін. Однак вони мають і політичні аспекти, на яких необхідно зупинитися.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні