Наукове знання як система, його особливості і структура

Зміст

Вступ 

1. Наукове знання як система, його структура 

2. Функції наукового знання 

3. Методи наукового знання 

Висновки 

Список використаних джерел 

 

Вступ

У наш час, коли наука стає безпосередньою продуктивною силою, а науково-технічна революція набуває все більш широкого розмаху, розробка проблем методології і логіки наукового дослідження висувається як одне з актуальних завдань філософії. Безперервний і потік наукових досліджень, що все збільшується, помітне зростання числа людей, що займаються наукою, перетворення професії науковця на масову професію - все це не тільки стимулює загальний інтерес до проблем наукового пізнання, але і вимагає аналізу і розробки методів дослідження, використовуваних в сучасній науці.

Мета реферату - це вивчити структуру наукового знання, ретельно розглянути його компоненти, а також проаналізувати таке істотне у наш час поняття як зачади та методи науки.


1. Наукове знання як система, його структура

Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання складає основу наукової картини світу і відображає закони його розвитку [2,c. 67].

У структурі наукового знання виділяють три рівні: емпіричний, теоретичний і мета теоретичний [3,c. 56].

На емпіричному рівні пізнання здійснюється в процесі безпосередньої взаємодії з об'єктом. Об'єкт дослідження тут відображається переважно з боку своїх зовнішніх зв'язків і проявів. Характерними рисами емпіричного пізнання є частковість, фрагментарність, ймовірнісний характер. Тут переважає чуттєвий момент пізнання, проте раціональний момент також присутній, але має підпорядковане значення [6,c. 45].

Емпіричне знання має складну структуру, яка включає в себе чотири рівні.

Перший рівень - одиничні емпіричні висловлювання, в яких фіксуються результати одиничних спостережень.

Другий рівень - виявлення фактів. Науковий факт стверджує наявність або відсутність деяких подій, властивостей предмета, явища, відносин у досліджуваній предметній області та їх кількісну визначеність. Факти можна символічно представити як графіки, діаграми, таблиці, класифікації, математичні та інші моделі.

Третій рівень - виявлення емпіричних законів різних видів (структурні, статистичні та інші закони). Наукові емпіричні закони є загальними гіпотезами, отриманими з використанням таких методів, як індукція і дедукція.

Четвертий рівень - феноменологічні теорії, які являють собою сукупність безлічі емпіричних законів (наприклад, небесна механіка Кеплера, термодинаміка та ін. ). Цей рівень є вищою формою організації емпіричного знання. Відмінності між рівнями емпіричного знання відрізняються не якістю, а кількістю, тобто мірою спільності

Завданням емпіричного рівня є збір і первинне узагальнення фактів, опис даних і спостереження та експеримент, їх систематизація та класифікація. Наукове знання на емпіричному рівні виступає у формі наукового факту - доведеного знання про характеристики, властивості досліджуваного об'єкта. Зібрані і систематизовані наукові факти утворюють емпіричний базис науки, який є основою для теоретичного рівня наукового пізнання [1,c. 59].

Теоретичний рівень - рівень пізнання, на якому при опорі на емпіричну базу, явища досліджуваної предметної області відображаються з боку своїх внутрішніх та істотних зв'язків і закономірностей. Наукове знання на цьому рівні виступає у формі проблеми, гіпотези, закону, теорії.

Проблема - форма наукового знання, змістом якої є те що ще не пізнане людиною (знання про незнання). Проблема виникає тоді, коли відкрите нове явище, яке не піддається поясненню в системі наявного знання.

Гіпотеза - форма наукового знання, що містить припущення, сформульоване на основі ряду фактів, справжнє значення якого визначено і потребує доказів.

Закон - знання, в якому у формі теоретичних тверджень відображаються суттєві, необхідні і повторювані зв'язки явищ.

Теорія - цілісна, несуперечлива, узагальнена система знань, яка розкриває істотні зв'язки і відносини між елементами досліджуваної реальності і описує їх через систему законів. На основі теорії досягається пояснення і передбачення нових явищ [4,c. 93].

Слід зазначити, що емпіричний і теоретичний рівні взаємопов'язані, і межа між ними умовна і дуже рухома.

Метатеоретичний рівень включає методологію та філософію науки. Методологія науки - це вчення про методи, форми і внутрішні механізми наукового пізнання. Предметом методології наукового пізнання є: методи і операції наукового дослідження; форми наукового пізнання; норми та ідеали науки [3,c. 85].

Цілісність різноманіття наукового знання забезпечується не тільки взаємозв'язком теоретичного та емпіричного рівнів, але також і, наявністю так званих засад наукового знання. До них відносяться наукова картина світу, ідеали і норми наукового дослідження і філософські підстави науки.

Ідеали і норми науки включають в себе: ідеали та норми наукового пояснення і опису; ідеали та норми наукового доказу; ідеали і норми побудови та організації-наукового знання.

Цілісну єдність ідеалів і норм наукового дослідження, існуючих на певному етапі розвитку науки, виражає поняття стиль наукового мислення.

Стиль наукового мислення - це узагальнена характеристика конкретного історичного типу методологічних засобів і норм наукового пізнання. Можна виділити класичний, некласичний, постнекласичний стилі наукового мислення. Характер ідеалів і норми науки визначається предметом дослідження, специфікою досліджуваних об'єктів, а зміст завжди формується в конкретному соціокультурному контексті. При переході на новий етап наукового дослідження, наприклад, від класичного до некласичного, кардинально змінюються його ідеали і норми дослідження. Так, нормативи пояснення та обґрунтування знання в класичному природознавстві відмінні від сучасних [2,c. 112].

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні