Односкладні речення в сучасній українській мові. Використання односкладний речень у прозових текстах

Аналіз синтаксичної семантики здійснювався спочатку на рівні опису значень окремих компонентів речення. І лише згодом у зв’язку з аналізом безпосередньої мовленнєвої діяльності носіїв мови розпочалося систематизоване вивчення значення не лише окремих словоформ, а речення в цілому як окремого висловлення. Це стало можливим передусім за умови наукової переорієнтації мовознавців з проблем пасивного синтаксису на активний, динамічний, коли вивчення семантики мовних одиниць було протиставлене формалізованому синтаксичному аналізу.

Тут поєднується конструктивний і комунікативний підходи до аналізу стилістичних особливостей односкладних речень. З одного боку, проаналізовано всі різновиди таких речень (тобто здійснено системне дослідження в межах формально-граматичного підходу), з другого боку, односкладні речення описано з комунікативного погляду – досліджено їх комунікативне навантаження (роль в активізації уваги читача, у розгортанні наукового дискурсу, в побудові наукового тексту).

У дослідженні враховано і семантичний аспект, оскільки кожне речення містить у собі певну об’єктивну інформацію, яка зазнає різноманітних модифікацій у певних комунікативних ситуаціях. Семантичні характеристики особливо важливі для наукового тексту, оскільки інформативність наукового повідомлення (сукупність знань про певний пізнаний об’єкт чи явище) є однією з основних ознак наукового викладу – ознакою, співвідносною з когнітивною сферою.

У свою чергу, когнітивні характеристики наукового мовлення перебувають у тісному зв’язку з комунікативними характеристиками, оскільки формування наукового знання відбувається шляхом постійного обміну уявленнями про об’єктивну дійсність, що його здійснюють між собою науковці.

Кількісно-якісний аналіз функціонування односкладних речень у сучасних наукових текстах засвідчує, що зазначені конструкції виконують ряд важливих комунікативних функцій, які оптимізують спілкування в науковій сфері, забезпечуючи тим самим повну реалізацію когнітивних функцій.

Означено-особові (в тому числі узагальнено-особові) активізують увагу читача, спонукають до спільних дій; забезпечують наочність викладу: «Візьмемо 1л води та 1л спирту. Зіллємо ці рідини у двохлітрову посудину (ФА, 38); «Нагріватимемо трубку на спиртівці (ФА, 103); «Спробуємо тепер знайти електромагнітну масу ферміона» (УФЖ, 14).

Неозначено-особові конструкції зосереджують увагу на дії; описують закономірності, загальноприйняті факти чи явища певної науки; мають значення рекомендації для здійснення тієї чи іншої операції: «Верхні електрони називають вільними електронами» (ФА, 36); «Відрізняють ендогенні ритмічні процеси…» (Д, 169); «Елемент заповнюють спеціальною сумішшю» (ФА, 207).

Високим комунікативним потенціалом у науковому стилі відзначаються безособові речення. Вони означають дію людей взагалі або їх невизначеної кількості; спрямовують увагу читача на об’єкт або дію, виражають некатегоричність викладу: «За рахунок механічної роботи вдається змінити внутрішню енергію тіл» (ФА, 109); «Дозволяється редагувати лише примітиви, характеристики, вставки та атрибути блоків першого рівня вкладення» (ОСЗ, 151).

Предикативні форми на -но, -то усувають з викладу суб’єкт дії; спонукають увагу читача на об’єкт або дію; виражають некатегоричність викладу: «На таких екранах також передбачено зображення повідомлень про несправності з індикацією місця та часу їх виникнення» (ЕМП, 406), «У роботі розглянуто негладкі задачі оптимального керування…» (АК, 12).

Певна комунікативна завантаженість властива й інфінітивним реченням, які зрідка трапляються в наукових текстах. Такі конструкції виражають діалогічність наукової мови; активізують увагу читача, передають заклик до дії: «Як обчислити кількість теплоти, що виділяє провідних зі струмом?» (ФА, 186); «Якщо ж тіло внести в магнітне поле, то атоми (молекул) повертатимуться (ФС, 218).

Стилістична роль номінативних речень полягає в тому, що вони організовують процес сприймання тексту реципієнтом; розмежовують інформацію на основну й допоміжну; реалізують діалогічність наукового стилю і зв’язність викладу; виконують когнітивно-комунікативну функцію – допомагають реципієнтам сформувати адекватну до реальної дійсності систему наукового знання: «Це рівняння так званих вимушених коливань» (МТФ, 98); «Ось приклади задач цього типу» (Ф, 108); « Це ефект Штарка для атома водню (ОКМ, 196).

Комунікативний потенціал односкладних речень у науковому стилі підсилюють ускладнення різних типів. Річ у тім, що в наукових текстах діє принцип максимальної смислової компактності конструкцій; усе, що логічно пов’язується з головною парою, має міститися в даному реченні; крім того, в реченні повинні бути збережені смислові зв’язки компонентів, а також ієрархія відношень між ними. Завдання це здійснюється найчастіше за допомогою вставних і вставлених конструкцій.

Ці конструкції ускладнюють структуру речення, тому ускладненість речення можна виділити в особливу стилістичну категорію яка характеризує, зокрема, науковий стиль у граматичному (синтаксичному плані).

Специфіка стилістичної і комунікативної організації односкладних речень з ускладненнями різних типів полягає в тому, що в них поєднано, з одного боку, оптимальну для сприймання і розуміння синтаксичну структуру (усунення з речення суб’єкта дії спрямовує увагу реципієнта на саму дію і на об’єкт), а з другого боку, однорідні члени речення, відокремлені, а також вставні й вставлені конструкції забезпечують реалізацію когнітивного складника процесу спілкування, а саме – дають змогу передати наукове знання в усіх його деталях і аспектах. Отже, важливу для наукової сфери стилістичну ну функцію забезпечує належне втілення функції комунікативної, що відповідає сутності наукової сфери, в якій пізнання навколишнього світу відбувається і шляхом індивідуального осмислення явищ, і шляхом постійного обміну інформацією через посередництво текстів

Відокремлені члени речення (обставини) оформляють довідкові, уточнювальні повідомлення, розмежовують основну і другорядну інформацію; підсилюють комунікативне спрямування повідомлення; збільшують інформативність, ком пресовано відображаючи зміст; організовують процес сприймання тексту: «Тепер, подіявши ще раз оператором перестановки, знайдемо (ОКМ, 195); « У другому граничному випадку … можна знехтувати електричною провідністю, відкинувши в схемі елемент rі та перейшовши до схеми» (МЗЕ, 56).

Важливі стилістичні функції виконують односкладні речення. Вони забезпечують оптимальне сприймання тексту реципієнтом, лінійно організовуючи мовлення; формують наукову картину світу, передаючи співвідношення між явищами дійсності – одночасність і одноактність дій, протиставлення тощо: «Цей тип можна використовувати і для цілочислових і символьних даних в описах, а також як позначення оператора варіанта» (ІН, 448).

Великий стилістичний потенціал властивий сконденсованим конструкціям: «З властивості кутів, утворених при перетині паралельних прямих січною, випливає…» (ГП, 20); «Перевіривши точність моделювання, визначивши похибки і виправивши їх, можемо приступити ментів (МВПЦЮ, 24).

Семантико-синтаксичний аналіз таких конструкцій дає змогу зробити висновок про те, що під час створення тексту сконденсованої структури використовуються як засоби зв’язку, які забезпечують єдність думки. Водночас вони полегшують процес сприймання тексту реципієнтом завдяки згортанню вторинної інформації, яка виступає допоміжною щодо інформації, релевантної для усвідомлення змісту повідомлення.

Раціональне спілкування можливе лише на оптимальному рівні згортання: при зайвому згортанні повідомлення стає незрозумілим споживачеві інформації, а при зайвому розгортанні – «нудним», тривіальним, у результаті чого ступінь сприймання інформації знижується. Отже, комунікативне призначення конденсованих структур полягає насамперед в оптимізації процесу передачі інформації від автора до читача.

Дослідження стилістичних особливостей односкладних речень у сучасних наукових текстах виявило їх значні комунікативні можливості. Насамперед варто відзначити, що односкладні речення оптимізують спілкування в науковій сфері, відіграючи помітну роль і в процесі породження, і в процесі сприймання наукового тексту.

Текстотвірна функція полягає передусім у цілісності та зв’язності наукового викладу. Завдяки досліджуваним структурам тексти набувають комунікативної (а отже й комунікативної) переконливості. Належним чином залучаючи односкладні речення до наукового викладу, автор сприяє досягненню взаєморозуміння з потенційним читачем.

З боку реципієнта – тобто з погляду сприймання наукового тексту – значущість односкладних речень велика. Ці структури організовують сам процес сприймання інформації і керують цим процесом. Вони зацікавлюють читача повідомленням, підтримують увагу під час сприймання, акцентують основні моменти змісту, допомагаючи читачеві зорієнтуватися в інформації, спрямовують увагу читача на об’єкт або дію, усуваючи з викладу суб’єкт.

Високий ступінь абстраговано-узагальненості, що її забезпечують, зокрема, й односкладні речення, відповідає вимогам наукового стилю. Водночас односкладні конструкції забезпечують наочність викладу, тим самим забезпечуючи адекватне усвідомлення інформації. Односкладні речення лінійно організовують мовлення, полегшуючи сприймання і розуміння тексту.

Успіх у спілкуванні, здійснюваному через посередництво тексту (а саме цей різновид комунікації характерний для наукового стилю) великою мірою залежить від того, які стосунки встановлюються між автором і читачем: зокрема, від того, наскільки толерантно ставиться автор до читача, як він залучає читача до діалогу тощо. До стилістичних функцій односкладних речень у науковому тексті належить вираження не категоричності викладу, забезпечення діалогічності наукового стилю, спонукання до спільних дій.

Належно реалізована стилістична функція забезпечує втілення основної для наукової сфери функції – когнітивної. Як показує дослідження, односкладні речення збільшують інформативність тексту, компресовано відображаючи зміст; оформляють велику кількість додаткових повідомлень (уточнюючих, довідкових), які формують наукову картину світу. Когнітивно-комунікативний потенціал односкладних речень полягає й у тому, що вони передають співвідношення між явищами дійсності – одночасність і одноактність дій; протиставлення тощо, допомагають сформувати науково обґрунтовані уявлення про навколишній світ, виробити адекватну до реальної дійсності систему наукового знання.

<< 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні