Організація роботи з громадськістю (паблік рилейшнз)

Комунікативні технології дають змогу створити такі ситуації, коли вони стають реальнішими за дійсність, а людина бере цю нову реальність за справжню дійсність. Комунікативні технології підсилюють ті розумові стереотипи, які вже наявні в людини. Але є межа, до якої ці технології здатні діяти, тому що сила розуму окремої людини може протистояти силі індустрії комунікативних технологій.

Теорія комунікацій розглядає також способи досягнення комунікативних цілей.

Одним із важливих чинників є механізм створення довіри, від якої залежать результати діяльності в рекламі, паблік рилейшнз, особистому продажу тощо. Довіру як аксіому комунікативної поведінки вже закладено в людині. Брехня - це ненормальна поведінка, але якщо ви не довіряєте своєму співрозмовнику, ви обо­в’язково шукатимете брехню в його словах, навіть тоді, коли її там немає. Тому дуже важливою є початкова стадія розмови, коли, власне, й відбувається знайомство.

Ось ті чинники, що, на думку фахівців, впливають на механізм створення довіри:

  • презентація промовця (як саме його було представлено аудиторії);
  • одяг, зачіска, поведінка промовця (згадайте відоме прислів’я: «По одежі стрічають, а по уму випроводжають»);
  • статус самого промовця, статус організації, яку він репрезентує;
  • посилання промовця на представників аудиторії (цільової групи): згода з їхніми уявленнями, підтвердження правильності їхніх дій;
  • посилання промовця на авторитети;
  • підкреслення тотожності зі слухачем (свій серед своїх).

Усі ці технології та прийоми вже застосовуються в сучасному маркетингу. Маркетингом займаються не тільки підприємства (організації) з метою продати свою продукцію (послуги), а й партії, їхні лідери, керівники різних організацій, котрі також користуються заходами з арсеналу паблік рилейшнз.  

 

1. Робота з контактними аудиторіями

До контактних аудиторій, як вже зазначалося, належать найняті працівники, фінансові установи, інвестори, органи влади - усе те, що може сприяти або гальмувати ефективність роботи підприємства чи організації. Тому служби паблік рилейшнз мають побудувати свою роботу в такий спосіб, щоб домогтися сприяння з боку цих контактних аудиторій.

Робота з найнятими працівниками. Думка та поведінка найнятого підприємством персоналу значною мірою визначатиме успіх усіх починань керівництва, стабільність діяльності підприємства на зовнішніх ринках, її життєздатність. Доба стабільних місць праці та дожиттєвого найму минула. Сучасне бізнесове середовище є динамічним, нестабільним і невизначеним.

А це означає, що найнятий персонал став менш захищеним, менш упевненим у стабільності свого становища, а отже, й менш лояльним щодо місця праці - підприємства (фірми, організації). Тому необхідно, щоб підприємства мали в своєму розпорядженні такі інструменти, які б підтримували зв’язок керівництва з найнятим персоналом і підприємства в цілому з кожним найнятим працівником.

Чинником збільшення важливості внутрішньоорганізаційних комунікацій є також необхідність демократизації менеджменту, делегування багатьох повноважень на нижчі щаблі управління. Цьому сприяє і скорочення середніх ланок управління за умов комп’ютеризації управлінських процесів. Найнятим працівникам, яких колись називали «рядовими», нині доводиться виконувати більший обсяг роботи і нести більшу відповідальність. Це спонукає найнятий персонал вимагати більших повноважень і більшої заробітної плати. Усе це впорядковується за допомогою заходів з паблік рилейшнз, що амортизують незадоволення найнятого персоналу і збільшують ефективність підприємства. Отже, метою внутрішніх комунікацій служб паблік рилейшнз є створення такого внутрішнього середовища на підприємстві, щоб найнятий персонал міг успішно орієнтуватися у виробничих проблемах та приймати правильні рішення, допомагаючи підприємству вистояти за умов жорстокої конкуренції.

Американські спеціалісти так характеризують комунікації підприємства, де люди почувають себе (а отже, й працюють) якнайліпше:

  • наявність зворотного зв’язку, що дає найнятим працівникам можливість висловлювати свої думки і навіть незгоду з керівництвом;
  • житейська, сказати б, доступність керівництва, коли навіть президента фірми можна побачити у неформальній обстановці серед усіх інших працівників (у спортзалі, кафетерії, на загальній автостоянці), а не тільки в кабінеті, вхід до якого пильно стережуть невсипущі секретарки;
  • незаперечна пріоритетність внутрішньої комунікації (в Японії, наприклад, товари для внутрішнього ринку є якіснішими, ніж для зовнішнього): це потребує постійного й вичерпного інформування персоналу про справи фірми (підприємства, організації) безпосередньо з «перших уст»;
  • відповідний тон спілкування на всіх рівнях з тим, щоб найняті працівники відчували, що їх поважають і їхню думку цінують незалежно від їхнього службового становища;
  • наявність почуття гумору (особливо в керівництва), коли дружні жарти навіть на адресу керівника не роблять його твоїм запеклим ворогом, а тільки «розряджають» якусь серйозну ділову чи особисту ситуацію, додатково зближують людей

Тому ті підприємства, які успішно працюють або бажають успішно працювати, мають провадити регулярні дослідження ставлення найнятого персоналу до підприємства для того, щоб виявити проблеми раніше, ніж вони стануть кризовими (страйки, масо­ві протести тощо). Найнятий персонал має постійно отримувати консультації щодо його проблем і бачити конкретні дії, спрямовані на усунення негативних чинників.

Як правило, найняті працівники хочуть, щоб комунікація з керівництвом (дуже бажано, щоб вона була особистою) дала відповіді на такі питання:

Які перспективи підприємства (добрі чи погані)?

Що і чому відбувається на підприємстві?

Яке значення вжитих керівництвом заходів персонально для кожного працівника?

Для внутрішньої комунікації великі фірми мають власні внутрішні газети (листки новин), радіомережу, публікації для керівного складу, дошки об’яв, внутрішнє телебачення, інтранет (внутрішню пошту). Дуже важливім є реагування керівництва на різні чутки, які поширюються завжди швидше за офіційну інформацію. Якщо їх неможливо припинити, то треба, принаймні, спрямувати в необхідному напрямку, оскільки чуткам довіряють більше, ніж офіційним повідомленням.

Робота з інвесторами. Інвестори купують акції того підприємства, яке добре працює. Поширений навіть такий вислів: «Наш продукт - це ціна наших акцій!». Висока ціна акцій підприємства перешкоджає скупленню їх «хижаками» або компаніями-конку­рентами, водночас вона стримує власників акцій від продажу їх.

Висока ціна акцій - це найліпше свідчення надійності підприємства та вкладених у нього коштів. Зменшення надійності й ліквідності акцій (зниження їхньої ціни) призводить, як правило, до зміни керівництва підприємства, що загрожує передовсім команді менеджерів - найнятих працівників. Отже, необхідно пам’ятати, що свобода дій менеджерів безпосередньо пов’язана з успішною роботою з інвесторами.

Конкурентоспроможність підприємству забезпечують, як правило, гроші інвесторів, тому службі паблік рилейшнз необхідно налагоджувати комунікації з усіма учасниками фінансового співтовариства. До них належать інвестиційні аналітики, власники інвес­тицій, фінансові оглядачі у фахових газетах і журналах. Робота з ними потребує знання фінансів і комунікацій одночасно.

Налагодження стосунків з інвесторами як один з напрямів роботи в галузі паблік рилейшнз починається з 90-х років ХХ ст. , коли виникла потреба зробити інформацію про діяльність підприємств вірогіднішою і доступнішою для фінансових кіл, у тому числі для інвесторів.

З усіма цими аудиторіями необхідно налагоджувати прямі комунікації, оскільки вони мають різні інтереси та потреби.

Аналітики пояснюють широкій громадськості поведінку підприємства, вони є кваліфікованими радниками для підприємства, коли воно має намір розмістити свої гроші в цінних паперах інших підприємств.

Спеціальна преса та інші засоби інформації надають акціонерам інформацію щодо підприємства та становища його акцій на ринку цінних паперів. Новини про технологічні або технічні новації чи про ефективність виконання стратегічних планів підприємства допомагають піднести його імідж в очах аналітиків, брокерів, інституціональних менеджерів.

Інструментами фінансових комунікацій підприємств є письмові звіти, щорічні збори акціонерів, аналітичні брошури, відео-звіти, спеціальні зустрічі та спеціальні заходи. До них належать й листи до акціонерів, фінансові огляди в пресі, пояснення та аналіз завдань маркетингу, графіки, фотографії тощо.

Фахівці рекомендують використовувати такі засади щодо комунікацій з інвесторами:

  • якнайбільша активність (аж до агресивності). Підприємства за умов жорсткої конкуренції повинні агресивно боротися, щоб їх помітили та знали про них те, що підприємства визнають за можливе повідомити. Аналітикам та інвесторам також потрібна якнайширша інформація, щоб з розплющеними очима щось прогнозувати та вкладати гроші;
  • «розкручування» успіху. Підприємства самі, не чекаючи запитів, мають повідомляти інвесторам оцінку своїх акцій, свою конкурентну позицію на ринку акцій та ринкову репутацію;
  • протоактивність, тобто найбільше пожвавлення діяльності та налагодження добрих стосунків саме в ліпші часи. Коли сталася криза, шукати допомоги в інвесторів, як правило, вже запізно;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні