Основи конституційного права Великобританії
План
- Основи Конституційного права Векобританії
- Конституційно-правовий статус людини та громадянина
- Політичні партії та партійна система
- Вищі органа державної влади
- Судова влада
- Територіальний устрій
Основи конституційного права Великобританії
Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії (як правило, скорочено зветься - Великобританією або за назвою основної частини - Англією) знаходиться у Західній Європі на Британських островах. Столиця Великобританії - Лондон. Великобританія порівняно невелика країна. За розміром території (244,1 тис. кв. км) вона майже у 40 разів менше СШІА (9373 тис. кв. км), а за кількістю населення (близько 59 млн чоловік) - мало не в 5 раз менше кількості мешканців США (приблизно 270 млн Чоловік). Незважаючи на це, Великобританія грає дуже суттєву роль на міжнародній арені, а також є державою з багатовіковими демократичними традиціями. Великобританія - країна з високим показником рівня розвитку економіки, вона посідає 5-е місце у світі за обсягом ВВП. Великобританія є центром Співдружності, політичного та економічного об'єднання країн і територій, які раніше входили до Британської імперії. Крім Великобританії членами Співдружності є Австралія, Канада, Нова Зеландія та інші держави.
Головним джерелом конституційного права більшості країн світу є конституція у "формальному значенні", тобто єдиний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Стародавні коріння парламентаризму, стабільна політична і правова система, високий рівень правової культури населення та своєрідний британський консерватизм дозволяють і досі не мати у Великобританії такої конституції.
Водночас британська конституція існує в так званому "матеріальному значенні" і представляє собою сукупність норматив-но-І Іравових актів, судових прецедентів, конституційних угод, док-трпнальних джерел, які встановлюють права і свободи людини, визначають порядок формування і повноважень органів публічної влади, а також принципи взаємовідносин між державою, суспільством і людиною. Британська конституція у своєму роді є
унікальною. Насамперед, унікальність конституції полягає в особливості її форми, структури та порядку внесення змін.
Відсутність у державі конституції у вигляді єдиного писаного акта та, навпаки" наявність великої кількості конституційних угод дозволяють стверджувати, що конституція є неписаною за формою
До статутного права входять: 1) так звані "історичні правові акти", що були прийняті до XX ст. , але розглядаються як діюче право: Велика Хартія Вольностей 1215 р. , Білль про права 1689 р. , Акт про престолонаслідування 1701 р. тощо; 2) парламентські закони: акти про Парламент 1911 та 1949 рр. , Акт про перів 1958 та 1963 рр. , Акт про громадянство 1981 р. , Акт про народне представництво 1989 р. , Акт про права людини 1998 р. , Акт про Шотландський парламент 1998 р. тощо; 3) акти делегованого законодавства, які були прийняті виконавчою владою шляхом делегування Парламентом своїх прав. До цієї групи входять акти, які видаються міністрами Корони, місцевими органами влади, публічними корпораціями. Найважливішими з таких актів є накази Таємної ради, які приймаються від імені Монарха. Наприклад, наказом її Величності № 1749 від 22. 06. 1999 р. у Таємній раді Шотландії було надано право встановлювати заборону на використання засобів комунікації засудженим.