Основи конституційного права Великобританії

План 

1. Основи Конституційного права Векобританії
2. Конституційно-правовий статус людини та громадянина
3. Політичні партії та партійна система
4. Вищі органа державної влади
5. Судова влада
6. Територіальний устрій

 

Основи конституційного права Великобританії

Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії (як правило, скорочено зветься - Великобританією або за назвою основної частини - Англією) знаходиться у Західній Європі на Британських островах. Столиця Великобританії - Лондон. Великобританія порівняно невелика країна. За розміром території (244,1 тис. кв. км) вона майже у 40 разів менше СШІА (9373 тис. кв. км), а за кількістю населення (близько 59 млн чоловік) - мало не в 5 раз менше кількості мешканців США (приблизно 270 млн Чоловік). Незважаючи на це, Великобританія грає дуже суттєву роль на міжнародній арені, а також є державою з багатовіковими демократичними традиціями. Великобританія - країна з високим показником рівня розвитку економіки, вона посідає 5-е місце у світі за обсягом ВВП. Великобританія є центром Співдружності, політичного та економічного об'єднання країн і територій, які раніше входили до Британської імперії. Крім Великобританії членами Співдружності є Австралія, Канада, Нова Зеландія та інші держави.

Головним джерелом конституційного права більшості країн світу є конституція у "формальному значенні", тобто єдиний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Стародавні коріння парламентаризму, стабільна політична і правова система, високий рівень правової культури населення та своєрідний британський консерватизм дозволяють і досі не мати у Великобританії такої конституції.

Водночас британська конституція існує в так званому "матеріальному значенні" і представляє собою сукупність норматив-но-І Іравових актів, судових прецедентів, конституційних угод, док-трпнальних джерел, які встановлюють права і свободи людини, визначають порядок формування і повноважень органів публічної влади, а також принципи взаємовідносин між державою, суспільством і людиною. Британська конституція у своєму роді є

унікальною. Насамперед, унікальність конституції полягає в особливості її форми, структури та порядку внесення змін.

Відсутність у державі конституції у вигляді єдиного писаного акта та, навпаки" наявність великої кількості конституційних угод дозволяють стверджувати, що конституція є неписаною за формою

Конституція складається з наступних частин: а) статутне право; б) прецедентне право; в) доктринальні джерела або труди авторитетних науковців у галузі юриспруденції; г) конституційні угоди.

До статутного права входять: 1) так звані "історичні правові акти", що були прийняті до XX ст. , але розглядаються як діюче право: Велика Хартія Вольностей 1215 р. , Білль про права 1689 р. , Акт про престолонаслідування 1701 р. тощо; 2) парламентські закони: акти про Парламент 1911 та 1949 рр. , Акт про перів 1958 та 1963 рр. , Акт про громадянство 1981 р. , Акт про народне представництво 1989 р. , Акт про права людини 1998 р. , Акт про Шотландський парламент 1998 р. тощо; 3) акти делегованого законодавства, які були прийняті виконавчою владою шляхом делегування Парламентом своїх прав. До цієї групи входять акти, які видаються міністрами Корони, місцевими органами влади, публічними корпораціями. Найважливішими з таких актів є накази Таємної ради, які приймаються від імені Монарха. Наприклад, наказом її Величності № 1749 від 22. 06. 1999 р. у Таємній раді Шотландії було надано право встановлювати заборону на використання засобів комунікації засудженим.