Основи психомоторики людини

План

1. Робочі рухи людини: характеристики і класифікація.

2. Сенсомоторні процеси людини та їх характеристика.

3. Ідеомоторні та емоційно-моторні процеси людини в трудовій діяльності.

 

1. Робочі рухи людини: характеристики і класифікація.

Суб’єктивні явища психіки та її організації – уваги об’єктивно проявляються в основному в рухах. Психомоторика – це процес, який узагальнює психіку з її вираженням – м’язовим рухом.

Закономірності психомоторних процесів особливо важливі у вивченні та засвоєнні таких виробничих дій, де вимагаються висока точність, співрозмірність та координація рухів. Чим складніші, потужніші та швидкісні машини, якими доводиться керувати робітнику, тим вище вимоги до його психомоторики. Та й у інших видах виробничої діяльності вона має важливе значення. Чи розпилює столяр дошку, чи обпилює слюсар деталь, чи повертає кермо водій – всі їх трудові рухи реалізують усвідомлену мету і визначаються подразниками зовнішнього світу.

Елементом психомоторної діяльності людини є психомоторна, або рухова, дія, яка являє собою вирішення елементарного завдання (другими словами, досягнення елементарної усвідомленої мети) одним або декількома рухами. Рухова дія, яка розвивається в процесі побутової або навчальної вправи, називається психомоторною навичкою.

Психомоторика, подібно увазі, не особлива форма відображення; вона – завершення та відображення рухами різних психічних процесів. Це не будь-яка м’язова дія людини – наприклад, тремтіння від холоду. Але будь-яка робоча дія, тобто рух, що входить до процесу праці як метод її здійснення, завжди є виявом психомоторики. В кожному робочому русі, яким реалізується психомоторний процес, можна розрізняти три його сторони: механічну, фізіологічну та психологічну.

Механічна характеристика робочого руху визначається: шляхом, який здійснює кінцівка у просторі, тобто траєкторією, в якій, в свою чергу, розрізняють форму, напрям та об’єм руху; швидкістю, тобто величиною шляху, який проходять за одиницю часу, причому в залежності від змін швидкості та прискорення рух може бути рівномірним, рівномірно-прискореним, рівномірно-сповільненим, нерівномірно-прискореним та нерівномірно-сповільненим; темпом, тобто частотою повторення циклів одноманітних рухів; силою, тобто тиском або тягою, що виконується.

З метою психологічного аналізу робочих рухів траєкторія може бути вільною, шаблонною, вимушеною.

Швидкість робочих рухів змінюється в дуже великих межах. У психологічному аспекті розрізняють швидкість оптимальну, тобто найзручнішу, і максимальну. Крім того, швидкість буває вільною і вимушеною. Причому вимушена може бути і як наслідок дефіциту часу роботи. У пильщика швидкість руху на себе вільна, а від себе – вимушена. У виробничих операціях швидкість рухів коливається від 0,01 (рух пальців при точному регулюванні) до 8000 см/с (рух кисть при киданні). Темп руху може коливатися від 1-2 (качання торсу) до 10 рухів за секунду (удари пальцем).

Для психологічного аналізу робочих рухів важливо знати мету, яка досягається в результаті цього руху. Необхідно при цьому пам’ятати, що одним і тим же рухом можна досягти різних цілей і одна і та ж трудова мета може бути досягнута різними рухами.

Найбільш загальна психологічна класифікація робочих рухів передбачає поділ їх на такі групи: основні – мінімально необхідні для досягнення мети трудової діяльності, які здійснюються в найсприятливіших умовах; виправні – які уточнюють основні у відповідності з відхиленням умов праці від найсприятливіших умов; додаткові – які не відносяться до основного завдання, але необхідні в силу сторонніх для основного трудового процесу факторів; аварійні – допоміжні, необхідні для ліквідації аварійної ситуації, що виникає; зайві непотрібні і як правило ті, які заважають основним робочим рухам; помилкові – які виконуються замість вірних рухів перших чотирьох груп і які не досягають мети

Для визначення якості робочих рухів виділяють, крім вірних та помилкових, ще економні та неекономні рухи та деякі їх особливості, які наведені на схемі (мал. 1. 4. 1. ).

Рухи

Траєкторія

Швидкість

Сила

форма

напрям

об’єм

Вірні

Відповідають завданню

Невірні

Хоча би частково не відповідають завданню

Неточні

Не відповідають завданню

 

Неспіврозмірні

 

Не відповідають завданню

Плавні

 

Без стрибків

Різкі

 

Зі стрибками

Енергійні

 

Великі

Мляві

 

Малі

Розмашисті

 

Великий

 

Дрібні

 

Малий

 

Швидкі

 

Велика

 

Повільні

 

Мала

 

Сильні

 

Велика

Слабкі

 

Мала

Мал. 1. 4. 1. Особливості робочих рухів

 Надзвичайної уваги потребують вкрай шкідливі різкі рухи. Ці рухи, по-перше, розпочинаються відразу з великих швидкостей, та по-друге, нерівномірно-прискорені або нерівномірно-сповільнені, тобто рухи ”стрибками”. Звичайно різкі рухи одночасно бувають і неточними, і неспіврозмірними. Якщо учень постійно виявляє різкість рухів, необхідно вивчати його емоційно-вольові якості та особливості сприйняття.

Всі трудові рухи керуються сприйняттями, і якість рухів залежить насамперед від якості сприйняття.

 

2. Сенсомоторні процеси людини та їх характеристика.

У трудовому процесі будь-які робочі рухи пов’язані зі сприйняттями, у відповідь на які вони відбуваються і якими уточнюються. Все, що на робочому місці визначає відчуття, сприйняття, тобто впливає на аналізатори та визначає відповідні дії, називається сенсорним полем, а все те, на що працюючий діє своїми робочими рухами, називається моторним полем.

Зв’язок сприйняття та відповідного руху у трудовій діяльності може здійснюватися в різних формах сенсомоторних процесів, в яких розрізняють чотири психічних акта: 1) сенсорний момент реакції – процес сприйняття; 2)центральний момент реакції – більш або менш складні процеси, пов’язані з переробкою сприйнятого, інколи з розпізнаванням, впізнанням, оцінкою та вибором; 3) моторний момент реакції – процеси, які визначають початок та хід руху; 4) сенсорні корекції руху (зворотній зв’язок).

В залежності від складності центрального моменту реакції розрізняють так звані прості та складні сенсомоторні реакції.

Проста сенсомоторна реакція (або, як її інколи називають, психічна реакція) є як можна швидша відповідь заздалегідь відомим простим одинарним рухом на сигнал, який раптово з’являється, але який заздалегідь відомий.

Проста реакція оцінюється в часі. Розрізняють латентний час реакції (прихований), тобто час з моменту появи подразника, до якого прикута увага, до початку руху у відповідь. Швидкістю простої реакції називається типовий для певної людини середній латентний час її реакції.

Швидкість простої реакції на світло, яка дорівнює у середньому 0,2 с, та на звук, яка дорівнює у середньому 0,15 с, не однакова не тільки в різних людей, але й в одної і тієї ж самої людини в різних умовах, але коливання її дуже малі (їх можна встановити тільки за допомогою електросекундоміра).

Всі останні сенсомоторні реакції називаються складними. Якщо у відповідь на один сигнал потрібно зробити рух, а на другий – ні, кажуть про реакцію розрізнення. Якщо центральний момент пов’язаний з вибором потрібної рухової відповіді із ряду можливих, тоді таку реакцію називають реакцією вибору. Наприклад, якщо з ряду кнопок у відповідь на визначений сигнал потрібно натиснути тільки одну, тоді центральний момент ускладнюється впізнанням сигналу і вибором кнопок. Центральний момент реакції може бути ще більш ускладнений шляхом зміни значення кнопок за додатковим сигналом. Така реакція називається реакцією переключення.

В психологічній структурі складної реакції завжди можна відмітити наступні елементи: увага – якщо вона у реагуючого буде чимось відволікатися, реакція взагалі може залишитись незавершеною; пам’ять – для вибору вірної дії необхідно пам’ятати, між чим та чим потрібно вибирати; мислення – хоча б в його найпростіших формах, а іноді і в дуже складних; емоції – які більш або менш сильно зафарбовують реакцію; вольове зусилля – відсутність якого сповільнює реакцію.

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні