Особливості кризової психотерапії

План

Вступ

1. Поняття, види та фази кризи

2. Особливості кризової психотерапії

3. Психологічний дебрифінг як форма кризової інтервенції

4. Подолання як модель вирішення проблем

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Теорія криз, а також модель допомоги людям, які переживають кризу, відносно молода. Ф. Ліндеманн і Дж. Каплан поклали початок дослідженням ефективного розв’язання кризи, а також стратегіям кризових інтервенцій і надання психологічної допомоги в середині ХХ ст. Їх послідовники розробили різні моделі допомоги, головне завдання яких – швидко подолати гострі переживання, тривалість яких не перевищує 4-6 тижнів, забезпечити негайну емоційну підтримку. Особливості використання методів кризового втручання визначаються конкретною кризовою ситуацією та типом кризового стану.

В науковій літературі під кризовою психотерапією розуміють психотерапевтичну допомогу людям, які знаходяться в кризовому стані. При цьому такий варіант кризового втручання вибирається лише тоді, коли людина знаходиться не просто у кризовому стані, а в ситуації «патологічної кризи». Сюди можна віднести різноманітні «сімейні кризи», кризи ідентичності, пов’язані з різкими змінами суспільного ладу, а також кризові стани в структурі стресових і постстресових розладів. Головним чинником, який визначає «патологічність» кризових станів, а також специфічність саме кризової психотерапії є суїцидальні тенденції клієнта.

Кризова психотерапія застосовується в трьох основних формах: індивідуальній, сімейній і груповій. При кризовій психотерапії застосовуються різні методи і технічні прийоми короткострокової когнітивно-поведінкової психотерапії, проводиться індивідуальний поведінковий тренінг – тренінг соціальних навичок, вирішення проблем, самоконтролю, комунікативний тренінг, здійснюється реконструкція порушеної мікросоціальної сфери клієнта та когнітивної перебудови його уявлень про причини і шляхи виходу з кризи.  


1. Поняття, види та фази кризи

Криза – це ситуація порушення внутрішньої чи зовнішньої адаптації, коли звичні, досі застосовувані механізми адаптації перестають бути  ефективними і не підтримують необхідні для виживання процеси рівноваги. А отже, виникає потреба в нових адаптаційних стратегіях і, відповідно, у внутрішньому переструктуруванні особистісного світу клієнта.

Поняття «криза» походить від грецького «переломний момент». У китайській мові «криза» - це, з одного боку, небезпека, а з другого - гарна можливість (шанс), можливість змін (на краще)

Існує два найпоширеніших види криз:

1) травматичні (або кризи втрат), які є раптовими, неприродними і загрожують особистій та соціальній ідентичності, гальмують задоволення життєво важливих, базових потреб особистості та її безпеці в цілому;

2) кризи змін (відносно тривалі стани, спричинені конфронтацією з принциповими життєвими питаннями).

Існує кілька традиційних підходів до розуміння кризи:

1) медичний (криза - гостре захворювання, за якого максимально мобілізуються здібності організму до самовідновлення, але при цьому важко прогнозувати чим закінчиться хвороба - одужанням чи ні);

2) психологічний (за якого криза розглядається як нормальний стан, що знаменує перехід від одного етапу розвитку до іншого);

3) психосоціальний: коли на шляху до важливих життєвих цілей індивід стикається з перешкодами (життєвими обставинами і подіями), які не може здолати звичними методами - отже, в цьому разі необхідне застосування принципово нових зразків мислення і поведінки.

Типи поведінки в кризі:

1) конструктивна (копінг, або подолання);

2) деструктивна (регресія, заперечення, інерція).

Стратегія і тактика психотерапевтичної допомоги залежать від того, яку фазу кризи переживає клієнт.

Фази кризи:

1 - ШОК (від кількох секунд до кількох годин); в стані шоку реактивна здатність організму мінімальна, реакції автоматичні, емоції вимкнені, стан свідомості звужений; можливі небезпечні реакції (стратегія допомоги - ініціювання «повернення», усвідомлення того, що відбувається, демонстрація розуміння проблеми і впевненості в її успішному розв’язанні);

2 - ФАЗА РЕАГУВАННЯ - бурхливий вияв емоцій (біль, сум, туга, лють, відчай, самозвинувачення); обмеження («придушення») емоцій суспільством, традиціями, близьким оточенням, існуючими стереотипами тощо часто призводить до їх соматизації та інших негативних наслідків (стратегія допомоги - емпатійне слухання, «відшкодування» емоцій);

3 - ФАЗА ОБРОБКИ - замість емоцій - дії, спроби знайти нові сенси і можливості; можливе повернення на фазу реагування (стратегія допомоги - рефлексивне слухання, ідентифікація проблеми, спільний пошук шляхів розв’язання, навіювання впевненості в успішному розв’язанні проблеми);

4 - ФАЗА ПЕРЕОРІЄНТАЦІЇ - якщо обробка відбулася, то це виявляється як реальні зміни у житті (стратегія допомоги - демонстрування емпатії, підтримки, впевненості в успішному розв’язанні проблеми).

Психотерапія може бути направлена на всі ці елементи:

1) зміна ставлення до ситуації (рефреймінг);

2) робота з емоційним станом;

3) пошук ресурсів і способів подолання;

4) корекція дезадаптивних проявів.

 

2. Особливості кризової  психотерапії

Найбільш значущим чинником „патологічних” кризових станів, що визначає терапевтичну тактику кризової психотерапії, є суїцидальні тенденції (суїцидальні думки і суїцидальна поведінка). Суїцидальні тенденції можуть входити в структуру клінічних виявів кризових станів і бути своєрідною відповіддю на надмірні, суб’єктивно нестерпні страждання.

Кризова психотерапія - це набір психотерапевтичних прийомів та методів, які спрямовані на допомогу людям, що перебувають у стані соціально-психологічної дезадаптації, обумовленої реакцією на стрес, і які призначені для запобігання саморуйнівним та суїцидальним формам поведінки.

Кризова психотерапія характеризується:

  • невідкладним характером психотерапевтичної допомоги;
  • націленістю на виявлення та корекцію неадаптованих психологічних установок, що призводять до формування суїцидонебезпечної поведінки;
  • пошуком не випробуваних раніше способів вирішення актуального міжособистісного конфлікту.

Розрізняють три основні етапи кризової психотерапії:

  1. 1. Кризова підтримка.
  2. Кризове втручання.
  3. Підвищення рівня соціально-психологічної адаптації.

Перший етап кризової психотерапії - кризова підтримка - складається з таких стадій:

  1. 1. Встановлення терапевтичного контакту.
  2. Розкриття суїцидонебезпечних переживань.
  3. Мобілізація адаптивних навичок проблемно-вирішальної поведінки.
  4. Висновок терапевтичного договору за бажанням.
1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні