Відстрочка та розстрочка, встановлення чи зміна способу та порядку виконання рішень господарського суду

На підставі ст. 121 ГПК України та ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» та при наявності обставин, що усклад­нюють виконання рішення або роблять його неможливим, за за­явою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступ­ника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав ви­конавчий документ, може у виняткових випадках, залежно від обставин справи, відстрочити або розстрочити виконання рішен­ня, ухвали, постанови, встановити чи змінити спосіб та порядок їх виконання.

Такі процесуальні права можуть бути реалізовані в будь-який час із моменту вступу рішення в законну силу до його повного ви­конання.

Установлення способу та порядку виконання рішень має здій­снюватися в резолютивній частині рішення господарського суду (наприклад, стягнення заборгованості з суб’єкта господарювання, виселення з приміщення, примусове виконання зобов’язання у спосіб реалізації конкретного положення договору, тощо).

На законодавчому рівні поняття «відстрочка», «розстрочка», «зміна способу та порядку виконання рішення» не розкриті. Ана­логічна ситуація й у сфері адміністративного та цивільного судо­чинства.

Утім, на відміну від останніх галузей судового процесу, термі­нологічна сутність визначень «розстрочка», «відстрочка» і «зміна способу та порядку виконання рішення» в господарському проце­суальному праві з’ясована на рівні Роз’яснень Вищого арбітраж­ного суду України № 02-5/333 від 12 вересня 1996 р. «Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесу­ального кодексу України» (із наступними змінами та доповнення­ми станом на 22 жовтня 2007 р. ), до положень якого й доцільно звернутися.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рі­шення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватися за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення примі­щення, повернення майна тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встанов­леними господарським судом, із певним інтервалом у часі. Стро­ки виконання кожної частки також мають визначатися господар­ським судом. При цьому слід зважати на те, що розстрочка можли­ва при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; кілька індивідуально визначених речей тощо)

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розумі­ти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в порядку і спосо­бом, встановленими раніше. Наприклад, зміна способу виконан­ня рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності в боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості[1].

Господарське процесуальне законодавство не містить спеціаль­них вимог до форми та змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, встановлення чи зміну способу та порядку їх виконання. Отже, керуючись загальними правилами оформлення та подання документів у господарські суди, а також з огляду на вимоги ст. 121 ГПК України, слід сказа­ти, що заява має містити:

  • найменування господарського суду, до якого звертається осо­ба, реквізити сторін у справі;
  • викладення фактів та обґрунтування причин, що унемож­ливлюють чи ускладнюють виконання рішення господар­ського суду, посилання на докази (із доданням їх копій до заяви), котрі підтверджують викладені обставини;
  • чітко визначені вимоги заявника в прохальній частині заяви;
  • докази надіслання іншим сторонам копій заяви і доданих ма­теріалів.

Заява про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається та вирішу­ється судом у десятиденний строк у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника. Строк є пересічним, тобто не підлягає продовженню (збільшенню) господарським судом ані за його власною ініціативою, ані за ініціативою сторін, виходячи з відсутності відповідної можливості згідно з нормами чинного ГПК України, про що йдеться в п. 25 інформаційного листа Вищого гос­подарського суду України від 11 квітня 2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського проце­суального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році».

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та по­рядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбаче­них ст. 121 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними терміна­ми відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішу­ючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд має враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляцій­них процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Роз’яснення ВАСУ від 12 вересня 1996 р. № 02-5/333).

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні