Паранойяльний синдром

Паранояльний синдром – система надцінних ідей або маячних суджень за відсутності галюцинацій і зміни свідомості, а також без виражених змін особистості. У своїх маячних побудовах хворий спирається на реальні факти і події навколишнього світу або власні внутрішні відчуття (тому перший час його переконання можуть виглядати дуже правдоподібно), але тлумачить їх однобічно, за допомогою так званої «кривої логіки». Паранояльні ідеї формуються поступово, відрізняються стійкістю і постійної розробкою маячною системи доказів із залученням все нових «аргументів», з інтерпретацією минулих подій в світлі основного змісту своїх маячних ідей.

Маячні ідеї – хибні судження та умовивіди, які не відповідають реальній дійсності (в якій перебуває людина), не підкоряються корекції та переконанню та порушують адаптацію людини в навколишньому середовищі. Необхідно наголосити, що “автором” таких суджень та умовиводів є сама хвора людина (за винятком навіюваних маячних ідей), вони не запозичуються з книжок, телепрограм тощо. Важливою також є умова існування хворобливого процесу головного мозку. Недостатньо для кваліфікації маячних ідей розбіжності поглядів людини з пануючими на даний час в суспільстві чи недотримання норм поведінки, притаманних культурі, до якої належить дана людина.

Таким чином маячна ідея визначається при наявності:

- хибної незворушливої впевненості в реальності будь якого факту (за сюжетом ідеї),

- незважаючи на незаперечні докази та очевидність протилежного стану речей, за умов, що ця впевненість не поширена в культурі чи субкультурі, до якої належить дана особа.

За змістом маячних ідей можна виділити їх групи:

- персекуторні;

- експансивні;

- депресивні.

Персекуторні маячні ідеї містять всі види, коли сюжет складає впевненість хворого в загрозі власного фізичного існування, психологічній безпеці, престижу. Сюди також входять ідеї переслідування, пограбування, ревнощів, сутяжництва.

Практичні труднощі часом виникають при необхідності оцінки якості та малюнку відносин хворого з оточуючими. Мається на увазі, що існують ідеї буденних відносин, коли хворий впевнений, що його близькі або сусіди здійснюють дрібне переслідування, утискують їх права. Треба відрізняти їх від дійсних проявів дискримінації хворого чи маніпулювання його поведінкою. З другого боку, треба обґрунтовано вживати термін “маячення відношення”, коли йдеться про впевненість хворого, що він постійно чи часто знаходиться в центрі уваги оточуючих, що по телевізору чи в газетах, журналах натякають на нього, тобто він в “центрі світу” (“анастрофія” за К. Canrad, 1979).

Експансивні маячні ідеї мають сюжетом різні варіанти перебільшення власних можливостей (маячення винахідництва), положення (маячення величі, високого походження), терміну життя (маячення безсмертя) чи місця в світі (маячення месіанства). Маячні ідеї існують на тлі підвищеного настрою та пожвавленої активності.

Депресивні маячні ідеї виявляються зниженням оцінки власних можливостей, якостей, статусу. До цієї групи належать ідеї самозвинувачення, гріховності, самоприниження, іпохондричне маячення, ідеї фізичного каліцтва, нігілістичне маячення, дерматозойне маячення.

Маячні ідеї супроводжується зниженим настроєм та зубожінням активності.

За механізмом утворення маячні ідеї розподіляють на:

- первісні;

- вторинні.

Первісні маячні ідеї зумовлені суто порушенням мислення. До них належать: 

- інтерпретативне маячення, або паранойяльне, яке утворюється за механізмом “кривої логіки”, є систематизованим, тобто це дійсно хибний умовивід з суб’єктивною системою доказів;

- чуттєве, або образне маячення, яке ґрунтується на маячному сприйманні з наданням особливого сенсу наявній дійсності без будь якого її аналізу та обґрунтування; відносно форм мислення це – хибне судження

Можна зауважити деяке переважання цієї форми маячення серед інших на даний час.

Вторинні маячні ідеї можуть бути викликані, обумовлені походженням інших психічних процесів. Якщо мова йде про настрой та афекти, це афективне маячення; якщо пошкоджений процес сприймання – це катестезичне маячення, якщо пам’ять – конфабуляторне маячення.

В свою чергу афективне маячення містить два варіанта:

- при обумовленості маячення зміною настрою кажуть про голотимне маячення;

- якщо маячна ідея обумовлена порушенням окремих афектів, це кататимне маячення.

Паранойяльний синдром - первісне інтерпретативне маячення, сюжетом якого можуть бути ревнощі, реформаторство, переслідування. Маячення є систематизованим, тобто обґрунтованим з точки зору хворого, який надає “докази”, якими вважає практично все, що відбувається навколо – маячна вибірковість сприймання. Мислення має риси паралогічності та маячної докладності. Можна також спостерігати прояви гіпермнезії, завдяки чому хворі зберігають в пам’яті безліч фактів, які, на їх думку, доводять слушність їх умовиводів. Маячні ідеї емоційно насичені, хворі активні, в цілому їх поведінку можна визначити як маячну. В той же час відсутні обмани сприймання.

За характером формування та перебігу паранайяльний синдром може бути гострим та хронічним.

Гострий паранойяльний синдром характеризується “раптовим” виникненням маячення, яке відбувається за механізмом “маячного осяяння”. Хворий раптом, скоріше інтуїтивно, ніж шляхом розмірковувань, надає нового, болісного сенсу явищам дійсності. Протягом часу формування маячення хворі відчувають тривогу, розгубленість. Маячення набуває обґрунтованості в загальному вигляді. Поведінка маячна, що надає їй небезпечності.

Хронічний паранойяльний синдром формується поступово. Формування маячних ідей проходять етапи маячного настрою з внутрішнім непокоєм, передчуттям лиха, загрози тощо; маячного сприймання, коли в свідомості хворого оточуюча дійсність, окремі її прояви набувають нового сенсу; маячного тлумачення та кристалізації маячення, коли тлумачення окремих фактів об’єднується в систему за принципом “кривої логіки”. З цього часу умовиводи хворого непорушні, діяльність хворого підкоряється змісту маячення, має метою пошук нових доказів та реалізацію ідей.

Паранойяльний синдром частіше виникає на ранніх етапах шизофренії, рідше – при органічних ураженнях головного мозку; може бути проявом паранойяльной психопатії. За змістом це найчастіше марення винахідництва, ревнощів, революційних перетворень і т. п. Поведінка хворого в ситуації, яка не належить до бреду, залишається правильним, зазвичай зберігається працездатність, не відбувається виражених змін особистості.

1 2